Побачила світ збірка вибраних поезій Вінграновського

221

Видавництво «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», беручи участь у ІІІ
Міжнародному фестивалі «Книжковий арсенал» у травні нинішнього року,
презентувало збірку поезій «На срібнім березі» Миколи Вінграновського у серії
«Українська Поетична Антологія».

До книги увійшли вірші, датування та варіанти яких були
взяті упорядниками з останніх прижиттєвих «Вибраних творів», випущених у серії
видань «Бібліотека Шевченківського комітету» 2004 року видавництвом «Дніпро».

Тематично лірику Миколи Вінграновського, представлену у
виданні «На срібнім березі», можна поділити на громадянську (на кшталт, «Не
чіпай наші сиві минулі тривоги!», «І є народ…», «Де сон, де сни, де тисячі
синів»), історичну («Ти бачиш попід часом, попід віком», «Ніч Івана Богуна», «Остання
сповідь Северина Наливайка»), інтимну («Вона була задумлива, як сад», «Лошиця з
дикими і гордими ногами», «Я скучив по тобі, де небо молоде»), пейзажну («Ще
під інеєм човен лежав без весла», «Сеньйорито акаціє, добрий вечір», «Сама собі
річка ця тече»), дитячу («Новорічна колискова», «Котик, котик золотий животик»,
«Вві сні наш заєць задрімав»).

Є у книзі і вірші, які автор присвятив своїм близьким друзям
– Івану Драчу («Плач Ярославни»), Василю Симоненку («Наш Василь іде по
найдовшій у світі дорозі»).

Один з багатьох дослідників поетичної творчості поета
відомий літературний критик Володимир Базилевський вважав Миколу
Вінграновського неперевершеним майстром інтимної лірики. У передмові до вже
згадуваних «Вибраних творів», він, зокрема, написав: «Я» поета, пристрасне й
патетичне, в інтимній ліриці сповнене благородства і лицарства».

Однак треба зазначити, що Микола Вінграновський найвищу
відзнаку у своїй творчій кар’єрі отримав не за вірші, наповнені коханням і
душевним щемом. Він, як і Борис Олійник, був удостоєний Національної премії
України імені Тараса Шевченка за твори для дітей – книги «Літній ранок»,
«Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч», що побачили світ у
видавництві «Веселка» у 70-х – 80-х роках минулого століття.

Останній вірш, яким закінчується збірка поезій «На срібнім
березі», має назву «Може бути, що мене не буде». Є в ньому такі рядки:

 

І моєю літньою судьбою

На Поділля, Галич і на Степ

Карим оком, чорною бровою

Ти мене у серці понесеш.

Погойдаєш, вигойдаєш, вивчиш –

І на вік, і на єдину мить –

Біля себе, вічна і всевишня,

Знов научиш жити і любить!

 

Цей поетичний твір датовано 1983 роком, коли Микола
Вінграновський вже був у зеніті слави. Промайне кілька років і його талант, як
майстра поетичного слова, вже виявиться у прозі, коли вийдуть друком романи
«Северин Наливайко», «Манюня», історичні нариси «Чотирнадцять столиць України».

Доля подарувала Миколі Вінграновському довге творче життя, в
якому було все – і радощі, й печалі, злети і падіння, однак він завжди лишався
великим оптимістом, здатним поетичним словом зміцнити дух української нації.

Прокоментуєте?