В новому романі, абсолютно не схожому на попередній,
Вольвач лишається дослідником середовища, місця, миті. Миті, в котрій
сконденсовано життя, а за буденними подіями й деталями криються глибинні сенси
та нервові вузли.
Головний герой живе в одному офісі,
працює в іншому, мріє про відрядження до ще одного, закордонного, офісу, бо це
вже так близько до мети: до невимовної, примарної мети, яка не має нічого
спільного з офісами, але залежна від них. Формально – це роман про одну з
радіостанцій (а точніше – про її офіси), про одну з тисяч систем, зациклених на
собі. Але насамперед
це роман про людину, яка визирає через перегородку в ньюз-румі, щоб краще
роздивитися місто, країну, світ; усе це велике, розхристане й парадоксальне
життя має присмак гіпсокартону, а важливість його вимірюється єдиним критерієм:
воно або звучить в ефірі, або ні.
Павло Вольвач. Хрещатик-Плаза.
– К. : УКРАЇНСЬКИЙ ПРІОРИТЕТ, 2013. – 288
с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал