«Я дотепер сумніваюсь – чи не варто цю історію закрити з Шевченківською премією і почати якусь іншу; але, очевидно, це треба було робити на початку 1990-х.», – зазначив Тарас Прохасько, цьогорічний лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, в інтерв’ю, що його публікує ukrinform.ua. При цьому письменник визнав, що «Шевченківська премія, попри все, є певною історією української літератури, історією найновішою й актуальною»
На його думку, український письменник поставлений у такі обставини, що він мусить називатися українським. «Тобто, просто сказати: «Я – письменник, я розповідаю байки», – то ще заскоро в нашому суспільстві – вважає Т.Прохасько. — Ми всі ще заражені ствердженням і боротьбою за українську літературу. Кожен – так, як він це розуміє. І це є наша кара, що ми не можемо собі дозволити будь-чого робити і бути абсолютно відірваними від того, що є в суспільстві».
Відповідаючи на запитання журналістки щодо свободи слова в Україні, Т.Прохасько сказав, що у нас свобода слова «тотальна». «Свобода слова – це одна з небагатьох ознак, які вирізняють моє радянське життя від пострадянського – заявив Т.Прохасько. — І що б хто не казав, як на мене, це – найбільший здобуток. Для мене слово – це неймовірне відчуття свободи і справедливості. Ми можемо казати те, що вважаємо за потрібне. Немає чогось такого, що не можна сказати. Думаю, це одна з найбільших подій у моєму житті, тоді як раніше була внутрішня еміграція в ці теми. Інша справа, наскільки діє свобода слова, яка вже є тотальною. Тобто, можна сто разів говорити очевидні речі, й ніхто тебе не покарає, але думати про те, що це раптом щось змінить, – то такого немає».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал