Її твір як єдиної представниці
України увійшов до збірки «Найкраща європейська проза-2013», виданого нещодавно
в Америці, її літературні образи західні критики порівнюють з образами Чехова.
Мова йде про молоду українську письменницю Таню Малярчук, яка родом із
Івано-Франківська, а останні два роки живе в Австрії.
– Спершу це був Сергій Жадан, а
тепер Ваше оповідання « Я і моя священна корова» відомий у США письменник і
публіцист Александар Гемон обрав до антології найкращої європейської прози (а
один із рецензентів ще й написав, що Ваш твір – це «один із найкращих» у цій
збірці). Що Вас більше стимулює: коли ось так хвалять чи, навпаки, коли
критикують, кажуть, що Ваші деякі твори надто депресивні?
–
Я навіть не знаю, що відповісти. Чесно кажучи, мені здається, що всілякі
зовнішні зауваження щодо моєї творчості ніяк мене не стимулюють. Коли хтось
каже добре, мені тоді приємно, коли критикує – неприємно. Я не думаю, що це
взагалі якось впливає на мою творчість.
– Чи Ви вже бачили відгуки на американську антологію?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я
читала кілька рецензій в інтернеті. Я до неї, насправді, і не мала величезного
стосунку. Тобто все, що я зробила, – це написала одне оповідання багато років
тому. Перекладачі, які живуть у Чикаго (Оксана Максимчук і Максим
Попелиш-Росачинський), самі зі мною зв’язалися, самі захотіли це зробити,
переклали, домовлялися. Я не знаю, що вони там робили, як вони подавали це
оповідання, чи там був якийсь конкурс чи ні. Але в будь-якому разі мені
страшенно приємно потрапити саме в цю антологію. Александар Гемон – дійсно один
із найкращих авторів саме короткої прози, і цікаво, що зараз, особливо в
європейській літературі (так як я собі це бачу і уявляю), коротка проза не дуже
популярна. Всі намагаються написати якісь великі речі, великі романи. Я себе
вважала непоганим автором короткої прози і тут раптом бонус такий приємний.