Вірші стали ковтком свіжого повітря.
Нинішнього року традиційний Поетичний травень на Запоріжжі особливий. Погоджуюся зі словами директорки Кушугумської гімназії «Інтелект» Тетяни Апостолової в тому, що годилося б до його назви зараз додати ще й «воєнний». Адже за якихось 40-50 кілометрів зе́млі Запорізької області окуповані. І деякі наші колеги-письменники перебувають нині в окупації: одні ховаються в підвали від російських бомб і ракет, інші в себе вдома дослухаються до кожного шерхоту – чи не йдуть їх арештовувати. Бо всі вони, без винятку, патріоти України. Не називаю їхні імена й місця перебування, аби не навести на них орків-окупантів чи «своїх» запроданців.
Не зважаючи на тяжкий період у житті держави та нашого краю зокрема (мінімум дві третини Запорізької області, на жаль, окуповані), письменницька організація регіону вирішила, де це можливо, все-таки провести «Поетичний травень». Тому до Кушугумської гімназії завітали голова ЗОО НСПУ Ольга Стадниченко, її заступник, поет-сатирик Микола Білокопитов, поетеси Віра Коваль і Віра Шмига, сатирик Пилип Юрик і заслужений артист естрадного мистецтва України, співак і композитор Анатолій Сердюк. Глядачами цього разу були педагоги та інші працівники гімназії. Через війну не було в залі школярів, як у минулі роки.
Почалася зустріч із хвилини мовчання. У сусідньому селищі Балабине того дня поховали воїна ЗСУ Сергія Титова. Тож присутні вшанували його й усіх полеглих за волю й незалежність України. Привітала гостей (письменників і композитора) директорка гімназії Тетяна Апостолова. Відтак із вітальним словом до глядачів звернулася Ольга Стадниченко. Вона повідомила, що письменницька організація Запорізького краю спростувала прислів’я: «Коли говорять гармати, музи мовчать». Адже нею видана збірка поезій членів НСПУ про нинішню російсько-українську війну. Її назва «Ми виковуємось у народ» взята з вірша Миколи Білокопитова, який, до речі, свого часу закінчив саме цю Кушугумську школу. Формат книжечки невеличкий – а6 (а-шість), щоб воїн міг її легко вкинути до кишені й почитати в перерві між боями. Пані Ольга прочитала два вірші тих поетів, які нині перебувають в окупації та оточенні, але й там пишуть поетичні твори.
Потім читали власні поезії члени НСПУ Віра Шмига, Віра Коваль, Пилип Юрик, Микола Білокопитов. А патріотичні пісні у виконанні Анатолія Сердюка (музика його власна) викликали у глядачів бурхливі емоції й навіть сльози. Адже вони беруть слухача за душу:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Колись діди Вкраїну боронили,
Тепер і ми бороним рідний край!
Ще далекого 1993 року пан Анатолій написав пісню на слова члена НСПУ Анатолія Рекубрацького «Неподільна булава». Вона тепер, можливо, більш актуальна, ніж тоді, на початку 90-х:
Але ми умієм віддавать борги!
Віддавали турку, віддавали ляху,
Коли було треба, то й Москву взяли!
Нас вели на палю, нас вели на плаху,
Але запорожці знову ожили.
Булави не можна поділити, хлопці!
Україну також не дамо ділить!
Доки буде жити дух наш, запорозький,
Доти й Україна буде в світі жить!
До речі, Кушугумська гімназія стала в останні місяці справжнім колективним волонтером. Тут у їдальні готують страви для переселенців-біженців. Декого, хто позбувся елементарних речей, одягають. Звідси йде допомога на фронт, зокрема й у Маріуполь. Найбільше займається волонтерством учитель історії й географії, колишній учень гімназії Артур Кузьменко.
Привітав гостей і голова Кушугумської територіальної об’єднаної громади Володимир Сосуновський. Він переконаний, що «Поетичний травень» наступного року вже буде мирним, адже поезія, любов, відданість Вітчизні переможуть війну і її паліїв.
Відбулося невимушене спілкування письменників із глядачами, які люблять українську літературу, мову й пісню. Вони щиро дякували літераторам і співаку. За їхніми словами, твори українських поетів і композитора стали ковтком свіжого повітря в цей непростий час. Члени НСПУ подарували шкільній бібліотеці свої книжки, видані власним коштом.
Сергій СТРІЛЕЦЬ
Фото Марії ЮДІНОЇ.
смт Кушугум біля Запоріжжя