Михайло Сидоржевський. Зостанеться пам’ять про добро…

Мені важко писати. Мені справді важко…

…Тне косар, не спочиває, й ні на кого не вважає, хоч і не проси…

Така-от безжальна косовиця…

Він любив бути на видноті, в центрі уваги, на перехрестях подій. Можливо, забагато полюбляв зовнішні ефекти.

Але мав унікальну властивість, притаманну харизматичним особистостям: надзвичайно тонко відчував атмосферу і настрої в будь-якому гурті, в будь-якому середовищі, вмів аналізувати, швидко приймати рішення і діяти в складних неоднозначних ситуаціях.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Популярний письменник, відомий публічний політик, громадський діяч.

Трибун. Державець. Історична особистість…

Був неординарним і складним, але при цьому — відкритим для перехресних вогнів, які, мені здається, іноді дошкуляли йому нещадно і безжально.

Прожив яскраве життя, багате на красиві події.

Мабуть, для багатьох він видавався щасливцем, котрий витяг лотерейний білет з чималим кушем.

Мені здається, що насправді він був самотнім. Особливо в останній час свого життя, в час, коли довшають тіні і сутінки загромаджують довколишній світ. В час, коли так хочеться тепла…

Я ніколи не був близьким з ним. Ніколи з ним не пив коньяк і не ділився застільними одкровеннями.

Хоча життя нас пов’язало в досить химерний спосіб.

Три роки тому ми з ним кілька разів розмовляли – по телефону і при зустрічах.

Дякую Господу, що свого часу поміг мені не схибити і не наламати дров тоді, коли дехто штовхав мене до цього, намовляючи бігти в різні кабінети в пошуках правди. Адже, як відомо, диявол починається з піни на губах янгола, котрий бореться за справедливість.

Безперечно, Володимир Яворівський – у золотій плеяді світочів новітнього українського національного відродження.

Він уже належить українській історії.

Відійде як вода в пісок у небуття все, заштриховане в темні барви.

Зостанеться пам’ять про добро, що встигла зробити людина на цьому світі.

Зостанеться світло…