Друзі українці, в роки Помаранчевої революції я був настоятелем парафії св. Йосифа в Макіївці біля Донецька. Також я мав парафіян в Горлівці, Єнакієве, Бахмуті та інших містах Донбасу. Але моє здоров’я зіпсувалося. Лікарі казали, що з моїми нирками можна працювати тільки в тропічних країнах. Тоді я дуже гарно володів українською, не зважаючи на те, що я поляк і на те, що на Донбасі лише деякі люди хочуть розмовляти українською. Я мав парафіян з західних областей і вони мені допомагали у вивченні мови.
У 2008-у я залишив “Неньку Україну”, але ж забути її не зміг.
11-го липня я був у Польщі. Я мав перший відпочинок після 8 років. Я був дуже хворий. Мені прооперували око. Лікарі наказали спокійно сидіти та відпочивати, але я не зміг стриматися та поїхав в серпні відвідати Львів та Одесу.
Київ я не побачив, бо вже не мав сил і потрібно було негайно повертатися до Папуа.
Я хотів залишити єпископам та священникам України свою брошуру. Але вони не сприйняли мої думки. Всі були дуже стурбовані війною і казали мені не лізти. Вони не повірили, що хтось з Пацифіку біля Австралії може допомогти українцям.
Підпишіться на закритий телеграм УЛГ! Посилання на канал
Мов “Папуас нічого не може зрозуміти”.
Так, це правда, я поміж канібалів не розумію війну. В Папуа великі війни поміж папуасами закінчилися. Вони ще трохи б’ються під час виборів. Але про мир та про те, як папуаси цей мир здобули, я дещо зрозумів та можу сказати.
Якби місіонери не приїхали до Папуа 100 років тому, папуаси так би й залишилися зі своїми дикими поглядами та й досі їли б одне одного. Чомусь так трапилося, що, коли папуаси прийняли місіонерів, в ту ж саму хвилину Радянський Союз сприйняв казки більшовиків про те, що віра – це опіум для народу та вислав всіх віруючих та священників у Сибір чи на “той світ”. Путінська Росія також не сприйняла місіонерів. Залишила переодягнутих у ряси кадебешників. Вони не сприймають католицьку віру, тому багатьох «вислали» з цього світу, а зараз, як результат, не маємо людожерів в Папуа, бо вони переїхали до Москви. Особливо багатьох можна зустріти в Кремлі.
Цим я хотів підкреслити, що, якщо Москва не навернеться до Бога, вона нічого не зрозуміє.
Україна теж має більш молитися. В Одесі та у Львові я не побачив влітку цього навернення.
Спілкуючись з єпископом Одеси та Львова, я зрозумів, що цим великим ресурсом ми ще не скористалися.
Події в Печерській Лаврі, про які я дізнався через інтернет, є цьому доказ. Обіцянка Фатімської Богородиці дуже проста: «Моліться на вервиці та Росія навернеться до Бога, війні прийде кінець.”
СЛАВА УКРАЇНІ!
Отець Ярослав Вишневський, місіонер «папуас».