Сьогодні виповнюється 84 роки Івану Марчуку – найвідомішому і найтитулованішому українському художнику в світі, Шевченківському лауреату, генію сучасності за рейтингом “100 геніїв сучасності”, укладеним британською газетою “Дейлі телеграф”. Про це нагадує poglyad.tv
Його порівнюють з Пабло Пікассо і Сальвадором Далі, називають Рембрандтом наших днів. “Хочу бути незбагненним для себе і для всіх“, – сказав Іван Марчук.
У 1990 році у Марчук І.С. відбулася його перша офіційна виставка у Києві. Доробок митця понад 100 персональних виставок. Картини Івана Марчука зберігаються в багатьох колекціях у різних країнах світу.
Звання та нагороди:
- 1996 — Заслужений художник України.
- 7 березня 1997 — лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
- 2002 — «Народний художник України».
- 2006 — Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» . Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.
- Жовтень 2007 — включений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності» (72-е місце).
- Орден Свободи (25 червня 2016)
Іван Марчук створив майже 5 тися полотен. Винайшов новий спосіб нанесення на полотно найтонших мазків фарбою і назвав це “пльонтанізм” від слова “пльонтати”. Як казав митець, пльонтанізм виник, коли він побачив голі дерева.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Він народився на Тернопільщині. За радянських часів не визнавав соцреалізму, тяжів до авангарду, його творчість офіційно була не бажаною, тому змушений був емігрувати. Тривалий час жив в Австралії, Канаді, США.
“Вперше усвідомив себе [митцем] вже серйозно в 7-му класі. До того я бавився, як і всі діти. Правда, не було чим малювати: олівців нема, акварелі нема, нічого не було. Були квіти. Якщо щось кольорове намалювати, то тими квітами малюєш, пелюстками”, – згадує художник.
“У нас багато талановитих людей і наперекір усьому вони самі себе роблять. І я себе зробив наперекір усьому. Все життя мені заважали. Ніхто ніколи мені ні в чому не допомагав, не підтримував. Перш за все, наша держава! Україна ні на копійку мені нічого не зробила. У моїй майстерні були різні президенти, але вони не дали мені нормального приміщення, аби я мав де працювати“, – каже талановитий художник.
“В Україні досі немає обіцяного не однією владою музею Івана Марчука. “А що таке музей? Це ж обличчя держави. Всі ми їздимо по світу і куди ми ходимо? В музеї. Ван Гог “годує” Амстердам, і я стояв у черзі до його музею. А ви не хочете зробити музей Марчука у Києві, щоб і до нас їздили”, – говорить художник.
Так Іван Марчук творить свій світ, свою альтернативну реальність, якою охоче ділиться з глядачем:
“Я, як писали, «вічний мандрівник, прикутий до мольберта», ото я такий. Так все життя прожив. Я не міг відпочивати, направду, не міг. Поки ще є очі, є руки, в тілі – бачиш – малюють. Така звичка, такий режим, і тому я багато зробив. Я ж не жив, я ще не жив, я працював”.