Спільному проекту Національної спілки письменників України та Національного музею літератури України «Нова доба» виповнився рік. За час існування «Нової доби» в ній взяли участь поети з Києва, Чернігова, Коломиї, Луганська та Ірпеня.
Як повідомляє nspu.com.ua, гостею лютневої «Нової доби» стала молода талановита поетеса із Харкова Анна Кисельова. Варто зазначити, що зустріч з Анною була запланована ще у серпні 2019 року – саме тоді вона в якості переможниці читала свої вірші під час «Дня поезії українською мовою», що відбувся в рамках Міжнародного літературно-музичного фестивалю «Інтереальність-2019» в Будинку письменників НСПУ.
Анна викладає ораторську майстерність, і має досить щільний графік роботи, але як тільки з’явилась можливість відвідати Київ з творчим вечором в рамках проекту, одразу погодилась взяти участь в «Новій добі» та приїхала на зустріч з киянами. Разом з поетесою у вечорі взяв участь відомий український бард Юрій Євсєєв — він написав декілька пісень на слова поетеси.
Анна народилася у місті Покровськ Донецької області, закінчила Харківську державну академію культури за спеціальністю «Режисер драматичного театру». Пише переважно тонічні вірші та досить майстерно вправляється з довгим рядком. Цікаво, що довгий час вона творила лише російською мовою, але декілька років тому відвідала Зимову літературну школу в Карпатах від Центру літературної освіти: «Я приїхала туди і зрозуміла, що я єдина говорю російською. Не можу сказати, що відчувала дискомфорт, бо колектив був дуже душевний, але під впливом атмосфери мені захотілось спробувати написати щось і українською. Я спробувала, і далі все стало розвиватися природнім чином. Звичайно, був період, коли я дуже багато читала Сергія Жадана — думаю, він теж на мене вплинув, особливо на моє сприйняття текстів. Але я не можу назвати конкретні імена, бо досить багато читаю і сучасних, і несучасних поетів — українських, і зарубіжних».
Власне, цей етап становлення Анни як поетеси подібний до того, як Марія Вілінська свого часу поринула у вивчення нового для себе лінгвопростору — з захватом, натхненням і постійним прагненням пошуку. Таким шляхом йде і Анна, відкриваючи для себе, а відтак і для читача, нове дихання поетичного слова.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Свідомо я стала писати вірші років у сім, чим дуже лякала моїх батьків — там були якісь надто похмурі теми, і батьки не розуміли, звідки це береться, а тому ставились дещо насторожено. Пізніше це стало нормою існування», — відповідає Анна на запитання про те, як почалась поезія в її житті.
Будучи не лише автором чотирьох поетичних книг, а і переможницею та учасницею багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалей, Анна відповіла також на запитання, що значать для неї конкурси та активна публічна діяльність: «Я ніколи не ставила собі за мету участь у конкурсах, це не було для мене принципово важливим. Це завжди відбувається якось паралельно з тобою – просто обставини складаються так, що спершу ти подаєш заявку туди, куди не збирався подаватися, а потім зустрічаєшся з прекрасними людьми. Насправді, активну участь у фестивалях я стала брати три-чотири роки тому, бо в Харкові проходив фестиваль «Бук-фест», і мені запропонували влаштувати вечір жіночої поезії в «Книгарні Є» — зателефонувала приятелька і попросила взяти участь разом з ще декількома авторами. Тоді я подумала, що буде нудно просто читати жіночу поезію, бо жіноча поезія – це взагалі окрема історія, її не всі можуть сприймати. Я запропонувала зробити театральну постановку, щоб зв’язати хоч якимсь сюжетом ці тексти — щоб людям було цікаво спостерігати за розвитком дії, а не просто слухати таксти. Тоді ми створити літературну виставу «П’ять» — за кількістю учасниць, і після цього всім це сподобалось, і ми вирішили не розходитись, а продовжувати в такому ж жанрі. Так з’явилось харківське літературне об’єднання «NETWORчі», і само собою так вийшло, оскільки я режисер за освітою, що стала брати участь в організації цих заходів не лише як співавтор і виконавець, а і як режисер. І у нас з’явилось шість таких літературних спектаклів».
Цікавим був і досвід участі в проекті Сергія Жадана: «Щодо співпраці з Сергієм Жаданом — він робив фестиваль «Дорога на Схід» і побачив один із наших спектаклів – «Вокзал», який я зробила з дівчатами. Тоді він і запросив нас взяти участь в фестивалі «Дорога на Схід». Отак завдяки «Нетворчим» з’явилося дуже багато інших літературних фестивалів, в яких ми брали участь – я навіть не можу зараз по пам’яті всі назвати, бо їх була нймовірна кількість. Відповідно, що таке літературний фестиваль? Ти потрапляєш туди, знайомишся з цікавими талановитими людьми, з’являються комунікації, нові проекти, фестивалі, конкурси… Так я потрапила і на Інтереальність»
Аня з «NETWORчими» робила не лише літературні спектаклі. Взагалі, цей проект заслуговує на увагу ще й тому, в Україні йому нема аналогів, адже самі автори являються і акторами, і виконавцями, і режисерами, а в самому дійстві є реальна драматургія, бо тексти пишуться спеціально для таких літературних постановок. Це вже не формат поетичних читань, а повноцінна вистава для камерної сцени.
Втім, Анну з театром пов’язує не лише цей проект. Вона ще й являється автором текстів пісень до музичних вистав «Снігова королева» та «Дракон» у Харківському театрі юного глядача, написала лібрето до рок-опер «Марія Стюарт» та «Синя Борода». Як режисер-постановник, працювала над виставами «N. Ніжинський» (ТО «ЕЩЕ», Харківський Будинок актора), «Скляний звіринець» (Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Саксаганського), «Аншлаг» (Київський театр «Слон»), «Служниці» (студія театру «Лукомор’є»); літературних вистав «П’ять», «Цілую, пиши», «Вокзал» та «Квадроказки» (літературне об’єднання «NETWORчі»).