Володимир Лук’янюк. «Убивство Миколи Леонтовича»

442

13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії народився Микола Леонтович (помер 23 січня 1921, село Марківка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, УРСР) — український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч.

Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам’яної» та інших. Його різдвяна колядка «Щедрик» перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як «Carol of the Bells».

 

23 січня 1921 року в домі свого батька у селі Марківка на Вінниччині пострілом з рушниці вбито композитора і хорового диригента Миколу Леонтовича, відомого широкому загалу завдяки його обробці для чотириголосого співу народної пісні «Щедрик». Деякі подробиці цього злочину, який кілька десятиліть радянська пропаганда покладала спочатку на невідомого грабіжника, а потім — на «петлюрівців», вдалось з’ясувати лише у 1990-і роки.

1887 році 10-літній Микола Леонтович, син священника з Брацлавщини, вступив до Немирівської гімназії, яку через брак коштів довелось облишити і наступного року продовжити навчання у Шаргородському початковому духовному училищі, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. У 1892 році він вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти. Захоплення музикою й визначило подальшу долю Леонтовича — по закінченні навчання у 1899 році він відмовився від духовної кар’єри, кілька років працював сільським учителем співу та арифметики й, захопившись народними піснями Поділля, у 1901 і 1903 роках видав два збірника їх обробок для хорового виконання.

У наступні роки Микола Леонтович учителював у двокласній школі села Чуків, викладав музику у Тиврові, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Клавдією Жовткевич, музику і спів — у Вінницькій церковно-учительській школі, школі залізничної станції Гришино (нині місто Покровськ Донецької області) та єпархіальному жіночому училищі Тульчина, продовжуючи всі ці роки займатись хоровими обробками народних пісень. На виступи організованого ним хору приїжджали гості з Вінниці, Києва, Одеси. У 1916 році його обробку для чотириголосого співу народного «Щедрика» з успіхом виконав хор Київського університету, яким керував диригент Олександр Кошиць. Через три роки п’ята редакція щедрівки (перша була здійснена у 1901-02 роках) увійшла до репертуару створеного коштом, головним чином, Симона Петлюри, Української республіканської капели, яка у березні 1919 року вирушила у закордонні гастролі для популяризації української музичної культури.

У цей час Микола Леонтович з родиною — дружиною і двома доньками — саме переїхав до Києва, де викладав хоровий спів на вечірніх курсах Музичної школи Миколи Лисенка та у Київській учительській семінарії. Але через скруту вже восени цього ж року він був змушений знову повернутись до Тульчина. Там він вчителював у трудовій школі, заснував першу у місті музичну школу і розпочав роботу над своїм першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На свято русалок» за однойменною казкою Бориса Грінченка.

Наступні два роки виявились найпліднішими періодом творчості Леонтовича — ним було створено багато обробок народних пісень, оригінальні хорові твори «Моя пісня», «Льодолом», «Легенда», «Літні тони» та ряд творів релігійного характеру, серед яких і «Літургія Іоана Златоуста». У 1920-у його провідали композитор Кирило Стеценко і поет Павло Тичина, що працювали у мандрівній капелі Дніпровського союзу кооперативних товариствств.

У Тульчині Леонтович відновив діяльність аматорського колективу хористів, з яким на Різдво 1921 року здійснив невелике турне, вистувивши у Бершаді, Тростянці, Теплику та Гайсині. По завершенні виступів він на кілька днів заїхав до батька в село Марківка Гайсинського повіту (нині Теплицького району Вінницької області), де той мав парафію. Увечері 22 січня у двері його дому постукав молодик, який представився уповноваженим Гайсинського відділу повітового чека Афанасієм Грищенком і попросився переночувати. Хата була на дві кімнати, то ж в одній лягли спати батько Миколи Леонтовича, його сестра і дочка, в іншій — композитор і гість.

Вранці усіх розбудив звук пострілу.

Як слідує із розсекреченого уже в 1990-і роки рапорту начальника Гайсинської повітової міліції «у ніч на 23 січня 1921 року агент повітчека Грищенко пострілом з рушниці убив священника с. Марківка Кіблицької волості Миколу Леонтовича 43-х років, у якого ночував».

Тут же, у Марківцях, Микола Леонтович і був похований. Босий — разом з іншим винесеним з батьківської хати добром, убивця забрав і чоботи композитора. За офіційною версією його смерті, про яку газета «Вісті» сповістила лише 2 березня, він став випадковою жертвою невідомого грабіжника.

У травні того ж, 1921 року, Українська республіканська капела розпалась: частина осіла в Ужгороді на Закарпатті, частина під керівництвом Олександра Кошиця — у Варшаві, звідки як Український національний хор з успіхом продовжила турне Європою і Америкою, наприкінці року (за іншими даними — у 1922-у) дебютувала в Нью-Йорку. У репертуарі хору Кошиця було й кілька творів Миколи Леонтовича, до яких у 1936 році американський композитор і хоровий диригент українського (русинського) походження Пітер Вільговський написав власний англійський текст і зробив аранжування для сифонічного оркестру радіо NBC.

Найпопулярнішою з адаптацій Вільговського став «Щедрик», який в американській версії відомий як колядка «Carol of the Bells». Дещо призабута у повоєнні роки, вона знову стала популярна у 1970-х завдяки французькій вокальній групі «Swingle Singers», найкасовішій комедії 1990-2000-х «Сам вдома» Кріса Коламбуса з 10-літнім Маколеєм Калкіним у головній ролі і альбому «PTXmas» 2012 року групи «Pentatonix», одному з найпродаваніших різдвяних альбомів в історії музики.

У колишній садибі батька Миколи Леонтовича у селі Марківка, де композитор трагічно загинув майже півстоліття перед тим, у 1969 році створено меморіальний музей.

 

https://www.jnsm.com.ua/h/0123Q/

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!