Основний недолік сучасної української історіографії – триваюча орієнтація на залітовані тексти дореволюційних і радянських авторів. Однак, Україна має свою давню і багату історію. Історію України і українського народу потрібно розпочинати від Геродота, від свідчень, записаних батьком історії у V сторіччі до нової доби.
Новим і новим поколінням українців не потрібно шукати докази цього факту, оскільки всі необхідні докази збережені у старовинних назвах Київської землі і басейну Дніпра-Бористена, що засвідчено у IV книзі “Історії” Геродота (§ 53): “Бористен – найбільш плодовитий”. Геродот вишукано пояснив українську назву метрополії України назвою “Ексампаіс”, в якій композит старогрецького прийменника “εκ” (перед приголосною – “εξ” – eks) та “σαμη” (іонійське σαμη – Γη, Гея) несе значення “родити” (народжувати, genus), як і староірландське “to eks-sam” (народжувати). Синонімічне значення має перське “kyia” (назва птахи) – “родюча” та грецьке “κυεω” (κυω) – нести зачаття, нести плід, родити у назві “Київ” (Родень). Назва “Київська” зберігає 3000-річне значення назви “Роденська”, що засвідчив також Прокопій Кесарійський: “У антів і склавинів ім’я було одне, одних і других здавна називали “родимичі” (в тексті σπορους – “спори” – рід, народ, покоління, діти, онуки). Значення “родимичі” має назва “паралати” у Геродота, де композит “pario-latus” – родимичі, а “para latus” – “проживаючі у своїй країні”). Значення “Роденська земля” має назва “Kunniland” (“kunni” – Verwandschaft, рідня) – “Роденська країна”, “Жуляни” – “Родимичі” (“jul” – народження), Житомир та інші. У Влесовій Книзі землі і населення всієї України названі “порідненими” (д. 6А) – “Поріднені не хотіли творити з нами одну країну”. “Рідна земля” вважається Головною частиною країни, а відтак, Метрополією. Аналогічні значення має назва “Україна” (Ουκρανια).
Київський боярин Родіон Нестерович (перша половина XIV сторіччя) залишив у Москві назву “Києвець” (між набережною Москви-ріки і Кропоткінською) – “Родень”, яка зберігає сутність назви герба, як оберега України. Три тутешні назви – Пречистенська набережна (Пречиста – богиня Місяця), Остоженка (“остожне” – насіннєва ділянка в полі), Кропоткінська вулиця (англійською “crop” – урожай) – творять символ Тризуба. Якщо заможні козаки Родіона Нестеровича заселили Києвець, то решта козаків заселили район сучасних Філі (у назві вжите грецьке “φιλη” – φιλος, φιλι – дружній, люб’язний, родич). Топоніміка навкруг місцевості Філі донині нагадує про першопоселенців цих місць і, навіть, їхні витоки (Волинське – уділ Боброка Волинського, Очаково (Висока Піч, тобто, Небесна Берегиня Печі: “Варвара піч хвалить”), Опріловка (волинська назва), Переділок (волинська назва), Барвіха (в Україні – Цветеха, Цветоха – про барви богині весняного місяця: квітень), Дружба (синонім до назви “Філі”), тощо. Сама назва “Філі” успадкувала значення назви “Вінниця” (староверхньонімецьке “winni”, „wini“ – друг, подруга, дружина, дружній – символи козацького побратимства, про що свідчить також назва острова на річці Південний Буг – „Острів Кемпа“, як і “Хортиця” на Дніпрі: “Camp”, “Hort” – “Військовий оплот, твердиня”).
Набагато раніше (950-і роки) символіку назви Києва засвідчив візантійський імператор Константин Багрянородний (Порфирогенет), зазначивши в своєму трактаті ”Управління імперією”, що столичний Київ називали також “Самбат”, що в санскритській мові має значення “одружуватися”, “родити”, “родичі”. Отож, символіка герба і назва метрополії України “Ексампаіс” співпадають і творять єдиний образ.
Герб України – знак бога вітрів і океану Стрибога (індоєвропейське “strie” /stri/ – невтомно працюючий). Українська назва бога вітрів більш виразна, аніж грецька назва “Посейдон” (дорійською – Потейдон). Річ у тому, що первісно бог Місяця вшановувався як бог-покровитель землеробства. Звідси його троїстий знак (число 3 – тернер), який вже у давніх єгиптян і греків символізував розмноження (народження), а також Божий Розум, духовний порядок, гармонію мікро-макросвіту, злагоду і досконалість.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Барви державного прапору України присвячені її берегиням – богині Місяця, як богині молитви і суворого нагляду за дотриманням моралі в суспільстві і в природі (Артеміда, Lita), і небесній богині Провідної зорі, Святій Богородиці Пірогощій, як Державній Богоматері і богині творцю блискавки. В ”Одісеї” Гомера богині присвячені слова “Воїни називали її Кіммінда (нім. “Kimme” – заруб: Січ, Рубанка; у мореплавців “Kimme” – видима лінія горизонту – автор), а в народі її називали Халкіда (хетське “halki” – хліб на полі – “Хлібна”, як і грецьке слово “πυρος” в імені “Пірогоща” – пшениця, хліб, а “πυρ, πυρα” – вогонь, “πυροβολα” – вогненна стріла).
В усім світі центрами державотворення завжди виступали місця концентрації землеробства. Так було й в Полянській землі на Подніпров’ї, населення якого Геродот назвав як “скіфи-орачі” і “скіфи-хлібороби” на основі грецького слова “πολευω” – жити, проживати, обробляти землю, орати (бути “сколотами” від латині “colo” – “colonus”). На основі латині “colo” Геродот пояснив, що самі себе вони (скіфи) називали “сколотами” по імені свого правителя (Колаксай, а від латині “rura” – “rus” утворюється ім’я “Рюрик” і назва землі “Русь”). Цей висновок робить всяку брехню про “виникнення Русі у 862 році” марудною, як і видумку невігласів профанною. Назва “Русь” на Подніпров’ї вже існувала десятиліття до 862 року, а у своєму значенні “Роденська земля” і того більше – тисячоліття! Літописний вираз “пішли вони за море до Русі” означає “пішли вони за озеро (Ільменське; в давнину озеро називали морем: der See – озеро, а в складних словах – море) до Русі” – в Русь Київську. І саме з Київської Русі за Ільменське озеро-море відрядили здавна звичну в Русі-Україні “трійцю” осіб на правління: Рюрика (князь), Трувора (мировий суддя) і Синєуса (глава збройної дружини). Що ж до імені “Рюрик” (на основі латині “rura” – “rus” – поле, земля, село, Land), то в перській мові йому відповідає лексема “zar” – поле, земля, царина, уділ), а таке значення має ім’я правителя України-Скіфії “Колаксай” Геродота. Він і є перший “Рюрик” (землеуправитель) – “Colonus”, “Микола Селянинович”, “Ріхард”, “поміщик-латифундист” – кому що личить.
Відень, Австрія