Статті
УГЛ,

Ми живемо в час прагматизму. Сьогодні романтизм з його шляхетністю і прагненням до високого і чистого все частіше підминається цинізмом, меркантильністю, брутальністю і хамством.
Статті 4
Богдан ЧЕПУРКО,

Дев’яте число „Української літературної газети” на розворот з гаком подало провокативний матеріал запорожця Кості Сушка „Так чий же Мамай?”. Маю за святий обов’язок відгукнутись й відразу завважити, що в таких публікаціях Вкраїну треба розглядати в широкому індоєвропейському контексті, але про це – іншим разом. Наразі ж маємо „псевдоруський мір” й за логікою К. С. треба віддати „мамаїв” московитам?
Статті
Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ,

У саме осердя Українських Карпат знову завітав фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем». Біля літературно-меморіального музею Івана Франка у відомому на весь світ селі Криворівня письменники прийняли з рук господарів запашний коровай на вишитому гуцульському рушнику – щоправда, під звичним для цієї пори рясним карпатським дощем.
Статті мошуренко
Василь Бондар,

Він своєрідний, не схожий на інших, ось останнє речення в новелі-есе «Марево» я щонайменше вдвічі скоротив би, а Мошуренко – ні, не скоротив: подав так, як надиктувала йому душа.
Статті Павло Мовчан
Василь РЯБИЙ,

Перша ластівка завжди приносить радість. Особливо коли її довго чекаєш. Радієш. І всі коло тебе радіють. Як це сталося 1990 року в автора збірки віршів ,,Грань”, яка пережила кілька редакторів у видавництві ,,Молодь”, поки не дочекалася свого – Михайла Василенка.
Статті Тетяна Дзюба в Чехії (1)
Тетяна Дзюба,

Тетяна Дзюба Життя як рух Hоків із п’ять тому, зустрівшись на одному літературному заході в Німеччині з талановитим поетом, членом Спілки чеських письменників та ПЕН-клубу Чеської Республіки Міланом Грабалом, я й гадки не мала, що колись це знайомство знайде несподіване…

Статті На фото (зліва направо): Петро Засенко, Григір Тютюнник, Феодосій Роговий
Олексій Неживий,

Розповідь про епістолярну спадщину талановитого письменника-земляка Феодосія Рогового варто було б почати з теоретичних розмірковувань. Однак обмежусь тим, що скажу найголовніше: літературний текст живе доти, доки є хоча б одна людина, що переконана в необхідності його оприлюдненні.
Статті 9
Василь РЯБИЙ,

Про Бориса Нечерду почув уперше 1976 року від поета Романа Кудлика, який благословив у журналі ,,Жовтень” мій поетичний дебют. На той час я, студент факультету журналістики Львівського держуніверситету імені І.Франка, був записаний у всі бібліотеки.
1 2 3 163