Шлях від троянців до козаків

Яніна Браун

 Перше враження. Завжди дуже уважно й відповідально ставлюсь до того, яке перше враження справляє на мене чи людина, чи то витвір мистецтва. Адже саме на «першій зустрічі» наша інтуїція «нашіптує», що буде між нами далі. І майже ніколи не помиляється. Іноді це називають «хімією»: взаємодія між вами або відбудеться, або ні.

Коли я вперше побачила нове видання поеми «Енеїда» Котляревського, проілюстроване  українською художницею Оксаною Тернавською, то, ще не відкривши книгу, одразу зрозуміла: «хімія» неминуча. Чому?  Так само, як  очі людини є дзеркалом її душі, обкладинка книги віддзеркалила  і її зміст, і стиль, і дух, і високий професіоналізм художника. Тож я вже готова, відкривши книгу, насолодитися справжнім витвором мистецтва.

Але для кращого розуміння твору спочатку варто, мабуть, заглибитись у атмосферу часу створення поеми.

«Енеїда» Івана Котляревського – перлина української гумористично-сатиричної літератури. Напевно завдяки гумору наш народ витримує численні випробування долі. Українська – мова гумору і кохання – має багаті літературний і діалектичний словники. І все ж для кращого розуміння твору варто спочатку заглибитись у атмосферу часу створення поеми.

«Енеїда» – епічна, бурлескно-травестійна твір, заснований на античному сюжеті Вергілія. Водночас йому притаманні цілком українські риси. За допомогою алюзії Котляревський яскраво описав не лише козацтво, а й життя вельмож, політиків і духовенства XVIII століття. Троянці вдягнуті як козаки, боги Олімпу – хабарники, хапуги і гульвіси. Вони бенкетують і розважаються інтригами.

В поемі зустрічаємо елементи розповсюджених того часу літературних жанрів – лицарської поезії, історичних пісень, дум. Це був перший літературний зразок розмовної мови, тож він викликав шквал суперечок і критики. Навіть термін придумали – «котляревщина», що ототожнювався з «шароварщиною». Для розуміння твору було видано й словник. Але сучасники Котляревського і без тлумачень добре розуміли сарказм щодо імперського режиму.

Стиль поеми. «Енеїда» написана в стилі українського бароко. Бароко бере початок в Італії і поступово розповсюджується в Європі. У кожній країні, де з’являвся цей стиль, він набував відповідних національних рис. Не стала винятком і Україна.

Козаки – наймані вояки, бували в багатьох країнах, бачили різні культури і стилі. Повертаючись з походів, вони, маючи гроші, намагались принести в українську культуру найкраще з побаченого. Найвищого розквіту стиль українського бароко набув під час правління Мазепи, тому його ще називають мазепинським. Особливу увагу Мазепа-меценат приділяв культурі й мистецтву.

Свої гріхи в походах козаки «замолювали» побудовою храмів. На храми коштів не шкодували. І в кожній церкві та соборі намагалися якомога виразніше відобразити українські мотиви.

Вишукано і дорого козаки не лише будували, а й одягались.  Вбрання козаків у мирний час було розкішним. Сорочка з шовковими застібками, шаровари, червоні чоботи. Поверх надягали шовковий, парчевий або суконний каптан, який підперізували шовковим пасом – широким поясом, затканим золотими або срібними нитками. На каптан накидали суконну свиту з розрізаними рукавами. Рукави защеплювали один на другий і закладали ззаду під кобеняк, який надягали під час негоди. На голові носили бриль або шпилясту хутряну шапку чи кобур – суконну червону шапку з бобровою опушкою. Через плече вішали на перев’язі самопал. А за поясом – на ланцюжках – два  пістолети й ніж. На Раду чіпляли шаблю при боці й надягали поверх каптана сталеву сітку-кольчугу.

Візуальне заглиблення в «Енеїду         «Енеїда» – зашифроване послання. Зашифровано все – Боги, козацтво, побут, умови, костюми, їжа… Поема викликає в читача безліч запитань. А ключиками до розгадки слугують  ілюстрації. За змістом  і величчю ілюстрації Оксани Тернавської не поступаються самій поемі. І насамперед завдяки науковому підходу художниці, яка поставила собі за мету глибоко дослідити твір, намагатися розшифрувати таємний зміст послань автора.

Відкриваємо книгу. Привертає увагу барокова контрастність, напруженість, динамічність образів. Адже головна мета бароко – здивувати, викликати захоплення. Оксана Тернавська блискуче впоралась із завданням. А  воно було не з легких: у різні часи  «Енеїду» ілюстрували видатні художники – П. Мартинович, Г. Нарбут, М. Дерегус, І. Їжакевич, Ф. Коновалюк, М. Левицький, А. Базилевич, О. Данченко.

Вражає величезна кількість точних і продуманих «дрібниць». Кажуть, що «диявол криється в деталях». І це справді так, адже саме за допомогою деталей можна розставити правильні акценти. Уміння вдало і гармонійно відтворювати деталі перетворює простого митця на майстра.

Кожна ілюстрація просякнута бунтарським духом троянців-козаків. Поєднання двох народів у малюнках майстерне й виважене.

На перший погляд, перед нами типові козаки: шапка, свитка, шаровари. Опускаємо погляд – ні, це троянці, бо взуті вони в сандалїі. Але ж на кількох ілюстраціях – гармати, про які троянці у ті часи  «ані сном, ані духом». Кожен малюнок «виходить за рамки», і тим самим підкреслює зміст та стиль поеми.

Умовні межі між сюжетом і сценарієм подані у вигляді арок та колон, прикрашених виразним барельєфом, що майже не змінюються протягом усієї книги. На першому плані завжди головні герої, а подане в межах аркади описує умови або передісторію подій.

Малюнки насичені елементами символізму. Так, на першій ілюстрації вгорі ми бачимо «яблуко розбрату», яке  стало причиною ненависті Юнони до Венери й початком Троянської війни. Цей факт є важливою передумовою до подій поеми, тому й розміщене яблуко в межах архітектурних форм. А на першому плані Еней – гарний парубок з довгими вусами, у пишних барокових шатах кошового отамана. Поринувши у думки, він курить люльку.

На наступному малюнку розкішна пава – символ пихатості, марнославства й розпусти. Її впрягла в гринджоли Юнона, що поспішає до Еола, аби підбурити його проти Енея. Вона вказує на ненависних їй троянців і на вродливу дівчину, яку пропонує Еолу як  хабар.

Гортаємо сторінки. Ось троянці прибули до Карфагена, де зустрілись із Дідоною. Вона вбрана в чорне, що символізує її траур по чоловіку. Поруч із нею усміхнений хлопчик тримає  розкішне віяло. Його щасливий вигляд  та дороге вбрання свідчать, що Карфаген – багате місто із сприятливими для населення умовами.

Закохавшись у Енея, Дідона,  перестає тужити за чоловіком – бачимо її щасливою, у сукні яскравих кольорів. Стрічкою, що обвиває руку Енея, вона наче притягує його до себе. Обидва тримають кухоль з квітами – символ кохання.

А от Еней вже планує потай втекти. Розлючена цариця зупиняє його. Тепер вона напівоголена, зі скуйовдженим волоссям, її очі сповнені ненависті й розпачу. Розтоптані квіти кохання лежать на підлозі. У кожній  ілюстрації  такі «дрібниці», символи і натяки мають велике значення.

Привертає увагу зображення Архистратига Михаїла на троянських вітрилах й хоругві. Адже він командував Божим військом у боротьбі проти Диявола, і запорожці вважали Михаїла ватажком військової дружини.

Цікаві нюанси знаходимо в образі Сівілли. Описана вона як відьма. Тому в неї відкрите третє око. Під час зустрічі з Енеєм Сівілла виглядає як жриця, з елементами звіриної подоби у вбранні. А вгорі – казкові істоти, зображення міста й лісу, що розділені між собою так само, як світ реальний і потойбічний.

Далі, у пеклі, вгорі, над Смертю і гріхами, зображено пісочний годинник – символ швидкоплинності часу. Людина, що витрачає час на негідні справи, неминуче потрапить до пекла.

Багато важливих деталей і натяків у сцені принесення подарунків Латину. Цар і його дружина «моди не цураються». Вони приймають у себе троянців-козаків  у недолугому вбранні, що не відповідає його  призначенню. Одяг Лавінії, порівняно з вбранням батьків, дуже скромний. Але пихатість вона не приховує, гордовито поглядаючи на посланців-троянців.

Варто звернути увагу на козака, що вклоняється Латину! Відчувається, що він от-от лусне од сміху, спостерігаючи такі «розкіш» та «смак». Розділений навпіл, малюнок ніби проводить межу між хуторянською скупістю й недалекістю царської  родини і щедрістю та освіченістю козаків.

Зверхності Лавінії присвячено окрему ілюстрацію. Ось вона в оточенні залицяльників, напівоголена, але в прикрасах, гордовито вдивляється у своє відображення у дзеркалі. На задньому плані – речі, що свідчать про заможність господарів: різьблена скриня, ваза з фруктами, свічка у дорогому свічнику.

Майстерно передано чари й дурман, що паморочливими хвилями вирують навколо своїх жертв. Це яскраво видно в зображенні Цірцеї. Непомітна на перший погляд дрібниця – форма келиха – мушля, з якої випливають чари, що приваблюють кораблі. Але мушля напряму пов’язана з Енеєм. Адже його сурмач Місен через свою зухвалість потонув від хвилі,  яку викликав Тритон за допомогою мушлі.

Чимало у малюнках дрібних деталей інтер’єру. Наприклад, червоні  фігурні вази, українська розписна кераміка, барокові келихи, чаші, дзеркало Лавінії, свічники, вишукана мозаїка підлог з грецьким орнаментом, килими петриківського розпису, музичні інструменти – лютня і бандура. Особливу увагу привертають одяг, взуття і прикраси, в яких античні деталі майстерно поєднані з українськими бароковими традиціями. Тканини всипані розмаїттям українського рослинного орнаменту, візерунок вишиванок узагальнений, зібраний з різних регіонів України. Взуття часто відкрите – нагадує грецькі  іподімати та крепіди. Але зустрічаємо і козацькі шкіряні черевики, барокові туфлі й ботфорти. На головах дівчат – віночки, стрічки, квіти й хустини, а на шиях – коштовні прикраси: коралі, дукачі, дукати, пацьорки, кількість яких вказує на статус і заможність їхніх власниць. Волосся цариць і богинь прикрашають шпильки, гребінці, сітки з коштовним камінням і перлами.

Думаю, саме такими яскравими і насиченими хотів бачити Котляревський ілюстрації до своєї «Енеїди». Приємно, що сучасні художники не лише продовжують традиції українського бароко, а й збагачують його елементами національного етносу. І завдяки їм українське барокове мистецтво стає ще привабливішим.

Одна з основних барокових тез  – «життя – це сон». Оскільки саме уві сні відступає логіка, а залишаються лише відчуття. Тож пориньте в «Енеїду»! Вимкніть логіку та віддайтеся почуттям! Розглядайте малюнки й розширюйте власні межі часу і простору. Станьте не лише читачем, а й дослідником! Звертайте увагу на деталі, і тоді текст у поєднанні з ілюстраціями стане для вас цілим світом. З упевненістю можна сказати, що це видання «Енеїди» найкраще на сьогоднішній день.