Рецензії
Володимир ПАЛАЖЧЕНКО,

Книжка Миколи Слюсаревського “Не втративши лиця” – поки що єдина у творчій біографії автора, проте навряд чи доцільно вважати її першою. Адже оту, що тепер можна назвати найпершою, кілька десятиліть тому було відхилено видавництвом “Молодь”, бо вона, мовляв, не відповідала “ні ідеологічним, ні естетичним критеріям радянської літератури”.
Рецензії Ілюстрація: Томаш Копер
Олег СОЛОВЕЙ,

Процюк С. Під крилами великої Матері. Ментальний Майдан /Степан Процюк. – Брустурів: Дискурсус, 2015. – 240 с.
Рецензії
Артур БРАЦКІ,

Структурно-семіотичне прочитання лірики Лесі Українки. Левченко Г. Міф проти історії: Семіосфера лірики Лесі Українки: монографія / Галина Левченко. – К.: Академвидав, 2013. – 332 с. – (Серія «Монограф»).
Рецензії 1
Ярослав ПОЛІЩУК,

Олексій Чупа. Казки мого бомбосховища: роман. – Харків: КК «Клуб сімейного дозвілля», 2015. – 224 с. Можна було би традиційно починати з того, що автор книжки – корінний донеччанин. І що він чудово знає людей та життєві реалії свого регіону, оскільки мешкає там від народження.
Рецензії Ольга Полевіна
Олександр АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ,

Блакитна мла сюжету… Переплетіння ниток оповідання – ниток вимислу й правди життя, власної долі… Саме в цьому ракурсі поглянемо на роман Ольги Полевіної «Королева полину», який вишов з друку російською мовою у видавництві «Імекс-ЛТД», Кіровоград, 2014.
Рецензії Ілюстрація картини Івана Марчука
Петро СОРОКА,

Проза Степана Бабія з нової книги „Прокляття волхвів” („Формарт-А”) здебільшого автобіографічна. Вона має ту добру якість, що сповідальна, межово щира і довірча, автору віриш майже беззастережно, що в мемуарній літературі, на жаль, трапляється не так уже й часто, особливо сьогодні, коли накотився справжній вал спогадів, здебільшого не завжди доцільних і, так би мовити, виправданих, бо на мемуари теж треба заслужити, бути певним, що це може викликати в інших інтерес.
Рецензії 2
Леонід ТОМА,

І ось я знову стою на Десятинній і тримаю в руках книгу Миколи Славинського «Колеги: шляхи та роздоріжжя».
Рецензії mosvedi.ru
Сидір КІРАЛЬ,

І насправді, як писав наш незабутній Тарас Шевченко, «не спалося, а ніч, як море…». Мені шибнула в голову думка, що завтра під час лекції читанням саме цих творів «Іловайськ» Миколи Біденка та «Полон» Любові Пономаренко я зі студентами вшаную пам’ять загиблих у Другій світовій війні та російсько-українській війні початку ХХІ віку. Зранку поїхав на Майдан, придбав символічний мак-значок, прикрашений кольорами нашого стягу, почепив на лацкан піджака й подався до університету.
1 11 12 13 14 15