Рецензії 7
Василь СЛАПЧУК,

Анна Багряна знаний в Україні та за її межами автор із чималим поетичним і прозовим доробком. Виступає також як драматург та перекладач. Відзначена рядом вітчизняних і зарубіжних премій. Нема жодної потреби відрекомендовувати її читачам, тому обійдуся без загальних вступних зауваг і одразу звернуся до поетичної збірки «Замовляння із любові».
Рецензії
Анатолій ТКАЧЕНКО,

Парадоксальну назву книжки, побудовану на неподільності людських відчуттів, автор запозичив у Сократа, взявши його афоризм і за епіграф до вступного вірша «Заговори…». Дивовижна річ: понад 90 відсотків інформації сприймаємо зором, може й перший спалах любові викрешує саме погляд. А от щоб узріти людину до її глибин, спізнати її душу, таки потрібно, щоб вона заговорила.
Рецензії Ілюстрація: Сергій Брильов, vk.com/sergeybrilyov
Петро ІВАНИШИН,

Ім’я професора Григорія Клочека добре відоме українському читачеві-словесникові. Його філологічні та педагогічні студії давно стали зразком наукової сумлінності, стильової оригінальності, теоретичної глибини, методологічної продуктивності. Сказане прямо стосується і такої творчої сфери вченого, як дослідження та популяризація творчості Тараса Шевченка, бо саме цьому найбільшому українському генію присвячена нова монографія кіровоградського дослідника.
Невизначені від косенко
Надія Частакова,

Талановиті, але часто через об’єктивні причини маловідомі й ніким не помічені. На такі міркування надихнула мене книга «Долинська галактика» (Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2012. – 310с.), авторами якої є Антоніна й Тетяна Корінь.
Рецензії Віктор Баранов
Анатолій Стожук ,

Два світи – реальний і поетичний, у яких вікують тіло і душа, не стільки лейтмотив останньої прижиттєвої книжки Віктора Баранова «Отав невидима душа», скільки форма яснобачення свідомості в один з найскладніших і найтрагічніших моментів її існування. То була наша остання зустріч… Віктор Баранов просто у спілчанському коридорі надписав і подарував нову книгу. Якось усе не випадало прочитати. Невдовзі прийшла та пора, і тепер починаєш розуміти, що хотів сказати поет, коли писав: як «Без антрактів поволі вмирає пора». І вже нічого не залишається, як разом із поетом «розтерзано мовчати» і гадати, гадати – що є вічність і що є мить? Ті, хто знає відповідь, вже не з нами, а ми ще продовжуємо свої допоки недосяжні пошуки.
Рецензії 18
Наталя Сидяченко,

Цього року (2015) на Різдво, у прекрасному новорічному містечку, зведеному на Софійській площі (у Києві), я зробила собі подарунок: купила не якісь там сувеніри, – в книжковому кіоску, розташованому в дерев’яній казковій хатці – а дві книжки сучасних українських письменників, Софії Андрухович «Фелікс Австрія» і Сергія Жадана «Ворошиловград».
Рецензії dusha. abstract
Олександр Стусенко,

До цієї книжки я підходив кілька разів – і щоразу вона мене нокаутувала. Каюся: поезію Станіслава Шевченка я відкрив для себе пізно. Тобто перевідкрив, бо ж давніші його збірки у ранньому своєму віці не так читав як прочитував.
Рецензії 123 copy
Данило Ільницький,

Думаю, багато хто погодиться зі мною, коли стверджу, що на сьогодні не так важливо, про що написаний той чи інший твір, а важливо, як він написаний. Не хочу знівелювати зміст, а лише наголосити на потребі формозмістової єдності. Не штука написати роман про те, про що ще не було написано.
1 9 10 11 12