Українцям не треба вставати з колін, тому що вони на коліна ніколи не опускалися

 

 

Олександр ТВЕРСЬКОЙ

 

Якщо в Україні вийти в одиночний пікет з плакатом: «Геть Порошенка», то тебе не посадять до в’язниці на кілька років.

Якщо в Україні хочеться дізнатися останні новини, то можна спокійно включити телевізор і послухати сто різних думок, в тому числі і критику влади.

Якщо в Україні відкрито зізнаватися в симпатіях до західної культурі і цивілізації, то ніхто не буде говорити про те, що ти зрадник батьківщини.

В Україні можна мати свою точку зору і в зв’язку з цим не переживати про свою особисту безпеку.

Неможливо уявити в Україні черги з квітами до пам’ятників Сталіну. В Україні взагалі неможливо уявити, що десь ставлять пам’ятники Сталіну.

В Україні народ знає, що красти – це погано і підсудно. Крадіжка не є предметом національної гордості і рисою національного характеру. Крадіжка і корупція в Україні сприймається, як тимчасовий бур’ян, який підлягає прополюванні, а не культивації.

Українцеві не треба пишатися своїм минуле або міфами про нього, щоб відчувати себе нормально. Українцеві є чим пишатися вже сьогодні.

Українець не сприймає владу, як щось абсолютне, інстинктивно не опускає очі в підлогу, у нього не виникає змішане почуття заздрості, трепету і обожнювання, коли він бачить високого чиновника. Влада для українця – це повноваження тимчасове, наймані менеджери. Українець ніколи не скаже, що він ліпший від інших народів, тому що він українець.

Українець не хоче, щоб Україна була всюди. Українець орієнтований на те, щоб у країні було добре, а не за її межами все погано.

Українець захищає свою батьківщину від інтервентів всередині своєї країни, а не за її межами.

Менталітет українця передбачає прагнення до свободи, а не втеча від неї.

Україні не треба вставати з колін, тому що вона на них ніколи не опускалася.

№6 (194) 24 березня 2017