Галерник

 

 

У кінці грудня цього року п’ята роковина Григорію Павловичу Білоусу

 

Юрій РОГОВИЙ

… У листах він часто називав себе «галерником».

Виявляється, що «робота в літературі» вимірюється не тільки кількістю гучних презентацій, випрошених грантів і навіть кількістю написаного. Мені видається, що ця робота вимірюється саме РОБОТОЮ. Цим важким і навіть часом марудним людським діянням від зорі до зорі, яка часто не додає ні грошей, ні (тим паче) здоров’я.

Читачі черкаського «Холодного Яру» ще мають пам’ятати довголітнього редактора цього часопису – Григорія Павловича Білоуса (дядько Дмитро Григорович – відомий в Україні поет).

Видання (а точніше, підготовка до видання) «Холодного Яру» забирала в нього величезну кількість часу та здоров’я (одночасно був і головою Черкаського відділення НСПУ).

Водночас йому дуже хотілося встигнути дописати тетралогію про Григорія Сковороду. Він часто згадував про це, жалкуючи відсутністю вільного часу для того, щоб «увійти» у відповідний для написання душевний стан: стан спілкування із Григорієм Савичем. «Тоді й засяду…»

Він таки встиг написати «Світлицю для янгола» (робоча назва «На Дерієвому полі») із присвятою онуці Софійці – третю частину тетралогії; шукалися підходи до заключної…

На радіоканалі «Культура» встиг почути акторське виконання поеми, потримати в руках (зокрема у «Хортиці») надрукованою.

Останні (грудневі) листи Григорія Павловича свідчать про його титанічну літературну РОБОТУ, яка залишилася, на жаль, малопоміченою.

«11.12.2011. 01:24.

Доброго вечора, шановний Юрію Феодосійовичу! Отаким же самотнім почувається останнім часом і мій дух. Дійшла вчорашня Ваша вісточка з Федоровим (Ф.Г.Тютюнник – Ю.Г.) додатком, текст якого мені відомий ще з тих часів, коли жива була Олена Федотівна (О.Ф.Черненко, вдова Григорія Тютюнника – Ю.Р.) і належно відповіла йому – родинному заздрісникові, бо і Григорія, і Григора шанували люди увагою, а Федір залишився недопошанованим, бо ні за що було його шанувати – не той масштаб таланту. Недарма кажуть, що в сім’ї – не без виродка.

Не відгукувався на Ваше послання аж донині, бо сидів, як проклятий, над завершенням четвертого числа «Холодного Яру», який у понеділок треба віддавати Юлі (видавець Ю.Чабаненко – Ю.Р.) в роботу, щоб до кінця року вийшли всі чотири випуски. Можете уявити собі, як далася мені додрукарська підготовка чотирьох чисел протягом двох місяців. Доводилося позичатися часу у ночей – години до п’ятої ранку засиджувався. Не знаю, як воно позначиться на моєму здоров’ї, але я – людина обов’язкова і змушений був упоратися з додрукарською підготовкою вчасно.

…У мене свої стосунки зі Всесвітнім Інформаційним Простором, який многі називають Богом, і від того, з якої літери я напишу це слово, не залежить моє ставлення до нього. Ми ще не знаємо достеменно, що це таке, бо сам Бог не дозволяє наблизитись до розгадки своєї таємниці. Розгаданий Бог – уже не Бог. Недарма Сковорода в моїй «Світлиці для янгола» каже, що в мить розгадки таємниці божеволіє інструмент – наш розум. Скільки збожеволіло видатних вчених, філософів, поетів, хто намагався розгадати таємницю Божу! Ніцше, Гельдерін і ін.

Останні місяці я жив під примусом своєчасного впорування додрукарської підготовки і не міг підступитися до самого себе. Аж одвик думати про своє. Аж наче отупів. З нового року спробую знову зосередитися на думанні про Сковороду, щоб завершити свою тетралогію про нього. Моє улюблене заняття – передивлятися в Інтернеті науково-пізнавальні фільми про всесвіт, про видатних людей світу, а за браком часу я цього був позбавлений і душа моя дотримувалася своєрідного духовного посту. Ось у понеділок (як здам до друку «Холодний Яр») – розговіюся. Будьмо ж невтомними у пізнанні цього світу, допоки ми ще по цей бік буття, і намагаймося реалізувати свої творчі можливості якомога повніше. Од нового спілчанського керівництва я не очікую нічого хорошого, бо для нинішньої влади письменники нічого не важать. Підтримки од держави не буде, бо новітні капіталісти дбають тільки про примноження своїх статків. Тож підступитися до влади у статусі одвічних прохачів – марна справа. Заява Ш. про вихід із НСПУ – чергова спроба привернути до себе увагу бодай у такий спосіб.

Не вибачайтеся, озиваючись до мене. По можливості одгукуватимуся, та й сам озиватимуся принагідно.

…Будьмо! Нікого не гудьмо! Й за здоров’я України горілочку дудьмо, якщо власне здоров’я дозволяє. З повагою – Григорій Білоус».

 

«11.12.2011. 22:02.

Доброго вечора, шановний Юрію Феодосійовичу! Дякую за оперативність у нашому інтернетному спілкуванні. Я нарешті поставив крапку в додрукарській підготовці четвертого числа «Холодного Яру», дозволив собі задрімати якусь годинку-другу, а прокинувшись, читнув Ваше коротке повідомлення про повне видання творів Сковороди – і якось одразу ж переключився на роздуми про Григорія Савича. Зайшов на сковородинський сайт, побував у Чорнухах, Сковородинівці, поспілкувався з професором Ушкаловим. Його 1400-сторінкове видання я вже тримав у руках на початку нинішнього року – один із 300 примірників зеленого подарункового вигляду вартістю 300 гривень мені надіслали з Харкова на моє прохання, і той томище я подарував своєму доброму колезі, щирому шанувальникові творчості Сковороди Григорію Діхтяренку, котрий давно і марно шукав твори Сковороди, а тепер має (єдиний із письменників Черкащини) це унікальне видання. Хочеться думати, що нинішнє моє вивільнення від холодноярської запряженості посприяє зосередженості на роздумах про завершальну частину моєї сковородіани. Дай-то, Боже! Планую в наступному ювілейному сковородинському році один із випусків «Холодного Яру» присвятити Сковороді. Може, вдасться запросити до цього видання бодай кількох лауреатів премії його імені, та й сам сподіваюся впорати до того часу свою четверту частину поеми про нього. Віднині – зосереджуся тільки на Сковороді. Спробую уявити його прощальний візит до Михайла Коваленського (пишу це прізвище через «е» за Леонідом Махновцем, котрий стверджує правопис за першоджерелом).

Замовив для себе аудіодиск прочитання «Світлиці для янгола» на радіо «Культура», обіцяли до нового року зробити. Добре буде мати всі три ефірні звучання поеми, додавши до них згодом ще й четверту.

Отакі мої плани, отакі наміри. А що там Бог дасть?.. Озивайтеся! З повагою – Григорій Білоус».

 

17.12.2011. 04:10.

Доброї ночі, шановний Юрію Феодосійовичу! Нинішні дні такі куці, що їх мені замало на весь огром роботи, яка мене вполонює, тому й позичаюся в ночей – найдовших. Але нинішня наша запівнічна розмова буде короткою. Молодець Ніла (Н.А.Підпала – Ю.Р.), що дбає про літературну спадщину й світлу пам’ять про Володю. Шкода, що не маю коштів на придбання цієї книжки. Підпалого за життя я не знав, але шанував і шаную.

Добре, що Погорецький друкує Ваші оповідання: Вам, як письменникові, треба якомога частіше виходити до людей. Я також порадів щойному оприлюдненню в «Хортиці» чималого блоку матеріалів представників білоусівського роду: мої «Світлиця для янгола» і нарис про Дмитра Григоровича та його виступ у рідному селі до свого 75-річчя, плюс його ж добірка віршів. Уже вийшов «Холодний Яр», присвячений 80-річчю І.М.Дзюби. Як тільки отримаю пенсію – надішлю й йому, і Вам.

…Я не прихильник колотнечі в літературі. Є дрібненькі письменники, котрі схильні бачити в ній тільки себе, спраглі на увагу тільки до себе. Є такі і в нашому письменницькому середовищі, що засвідчили недавні загальні збори, де графоманствуюча братія ремствувала, що я в «Холодний Яр» подаю багато не черкаських авторів. Оддавати журнал у їхні руки не хочеться, бо заповнять його своєю графоманією. Поживемо – побачимо. Вже підписано до друку четверте число часопису, до нового року має вийти. Отакі мої новини. Обмінюймося ними. З повагою – Григорій Білоус».

 

«22.12.2011. 02:18.

Доброго вечора/ночі, шановний пане Юрію! Дочекався нічного розкладу завтрашніх передач на каналі «Культура» – уточнюю: пряма трансляція ювілейного вечора присвяченого Григорові, почнеться о 16-й годині. Гр.Павл.»

 

Згадаймо цього ГАЛЕРНИКА українського слова!

… А Він вдячно посміхнеться НАМ у свої козацькі (хоч і сиві) вуса.

Амінь!

 

№24 (186) 9 грудня 2016