Феномен Івана Огієнка

 

15 січня 2017 року виповниться 135 років від дня народження видатного українського державного, громадського та культурного діяча, мислителя, просвітника, педагога. Феноменальна постать видатного педагога, який творчо відроджував скарби народної педагогіки, досліджував могутній виховний потенціал українознавства і обґрунтував ефективні шляхи розвитку національної системи освіти і виховання, і сьогодні становить великий інтерес.

Виходець із сім’ї українських селян, він успішно закінчив фельдшерську школу, склав іспити та вступив до Київського університету, де близько сходиться з такими українськими вченими як Є.Тимченко, Б.Грінченко, М.Грушевський. Після закінчення університету І.Огієнко засновує у своєму рідному Брусилові Вищу початкову школу. Молодий Огієнко працює викладачем, незабаром його обирають професором університету Св. Володимира у Києві. Пізніше стає членом Ради Міністрів Освіти України. Справі розбудови Української держави І.Огієнко віддає усі сили й знання. Після поразки українців у боротьбі за самостійність у 1920 році професор змушений був залишити Батьківщину і оселитися в Західній Україні, яка знаходилася в складі Польщі. З 1924 р. викладав українську мову у Львівській учительській семінарії У 1926—1932 рр. — професор церковнослов’янської мови на богословcькому факультеті Варшавського університету. Неможливість проживання на рідній землі спонукали І.Огієнка прийняти у жовтні 1940 року сан монаха і в пам’ять про київського митрополита XI ст. Іларіона  наректись його ім’ям. А в 1947 році він емігрував до Канади на запрошення української громади собору Св. Покрови у Вінніпезі. У цей період він уже був відомий як науковий і культурний діяч із сформованим світоглядом, глибокими енциклопедичними знаннями різних галузей гуманітарної та педагогічної науки.

Перу І. Огієнка — видатного вченого-мовознавця, філолога, перекладача та історика — належить понад 300 творів. Він переклав 44 назви релігійної літератури. Його переклад Біблії українською мовою Британське біблійне товариство визнало одним із кращих у світовій історії.

Величезний вклад вніс І.Огієнко в розбудову національної педагогіки. Широке поле інтересів педагога охопило проблеми гуманізації навчально-виховного процесу початкових і середніх шкіл, дерусифікації навчальних закладів, поширення української мови і правопису, формування національно свідомих кадрів учителів. На посаді міністра освіти УНР І. Огієнко зробив великий внесок у справу становлення української національної школи, забезпечення її кадрами учителів та навчальними посібниками. Над проблемами навчально-виховного процесу йому довелося працювати і у вигнанні: в Польщі, в Канаді.

Провідну роль у формуванні особистості педагог відводив родині. Перше і найдосконаліше навчання дитини проходить саме в сім’ї , вважав І.Огієнко. «Чого батько й мати навчать у родині, з тим і в світ піде дитина», – ця настанова великого педагога переконливо звучить і сьогодні. Основними засобами родинного виховання І.Огієнко вважав мову, материнський і батьківський вплив, рідномовне оточення. У школі шліфуються і вдосконалюються якості вихованців, які формуються батьками. Педагог вважав, що справжній педагог у навчально-виховному процесі спирається на досвід дітей, здобутий на спілкуванні з батьками.

І.Огієнко залишив помітний слід у розвитку педагогічної науки. Він відповів на ряд найважливіших і у наш час питань: якою повинна бути система навчання та виховання у національній школі, якими шляхами і засобами втілювати її в життя, як досягти високої результативності на уроках. Тож давайте вивчати твори великого педагога, звертатись до спадку, залишеного великою людиною, видатним педагогом Іваном Огієнком

Надія Лавриненко,

вчитель -методист гімназії «Ерудит», м.Київ

№24 (186) 9 грудня 2016