Прибиральник
Робота у мене проста – нищити тих, хто смітить. Я – прибиральник. Хтось вважає: Україна – великий смітник, і люди тут такі, що їм геть усе байдуже. А я не згоден, тому беруся за роботу. Переступаю через банду гнилі, огризків…
«Не зрадь Майдан!»
Прокидатись не хотілось. Вставати – тим паче. Новий день, окрім проблем, нічого не несе. Нічого… Зіскочив з ліжка, розганяючи останні пасма лінощів, як Прометей, що рве на собі ланцюги з відомих міфічних сюжетів. Лінощі, а чи втома? Ото би сміялась…
З майбутньої книги «Збирачі туманів»
«ПИСАТЕЛЬСЬКІ РУЧКИ» Літній чоловік приязно усміхався до мене, наче вперше бачив. Я загнав автівку VW Bora, мою просту й надійну помічницю в мандрах Україною, до гаража і саме зачиняв великі залізні двері. Василь Федорович, сторож-охоронець будівельної фірми, у дворі якої…
Виклик мустанґа
Із майбутньої книжки есеїв «Дуби і леви» Був розпал літа, пекло, я їхав у маршрутці з Петрівки на Лівий берег, читав Уельбека і думав про те, що дуже мало людей на світі мають дар гармонійної самотності, як-от деякі великі ченці,…
Капелюх Сікорського
Цього року виходить друком новий роман Володимира Даниленка «Капелюх Сікорського» про життя авіаконструктора українського походження, який вперше в світі налагодив серійний випуск гелікоптерів. Це роман про кохання юного Ігоря Сікорського та Кароліни Гулій, почуття до якої він проніс через усе…
Повість про останнього колгоспника
Геник ходив до школи доти, доки ноги вміщалися під партою, а як перестали вміщатися, мама й каже: – Генику-Генику, нащо тобі, Генику, та школа? Ти вже з неї виріс. Он який дядяша вимахав. Кеньдюх, як шанька – їси за шістьох,…
Кого доганяв Петро Бунь?
Уже котрий день Петра Буня вимучує досі не знаний йому біль – то під грудьми таким дужим вогнем спалахне, що, здається, ось-ось із горла вихопиться полум’я, вже й у роті пересихає, язик та губи стають схожими на тертушки, то в…
Сугестії
1. ГОВЕРЛА тебе я бачив ще у снах дитячих та млосних, ти – тьмяна гавань повітряних трирем, притулок снігу, навіть у найспекотніші календи червоного язичницького літа, ти – цвинтар метеорів, ти – зоряна корона хижих птахів, олень, вовчиця та людина…
В автобусі
Даринка подивилась на старенький, вицвілий на сонці смугастий автобус, і її серце радісно забилося у грудях. «Навіть не віриться, що через якихось півгодини я вже буду в селі!» – подумала вона, усміхнено протягуючи сірий квиток миршавому водієві. Не піднімаючи голови,…
