У 60-70 роки ХХ століття мінімалізм захопив архітектуру, скульптуру, дизайн, музику. В літературі мінімалізм яскраво проявив себе в жанрі короткого оповідання. У різних літературах коротке оповідання має різні терміни – short story в англомовній літературі, Kurzgeshichte в німецькомовній, етюд,…
півночі повіяв вітер пєремєн… «Брати Гадюкіни» Всі чекали глобального потепління, а тут раптом почалося це… Зими ставали все довшими, а люди злішими, аж поки всі ми не дійшли крайньої межі, стали над прірвою самознищення і зрозуміли, що треба…
(Уривок із книжки) Повернувшись із чергової відпустки, я покликав свого заступника Степана Порадюка, щоб прийняти керівництво редакцією. Він стисло доповів про стан справ, підкреслив, що за мою відсутність нічого екстраординарного не трапилося. – Хіба що був візитер зі Сполучених Штатів…
Зимові місяці січень і лютий були визначальними у житті відомого українського поета Володимира Затуливітра (1944-2003) – 29 лютого він народився, а 19 січня був похований на Козацькому шпилі Канівських гір у селі Бучак. Фонд Володимира Затуливітра цього року має намір…
До церкви Ореста доїхала автобусом – люди підказали. Пройшла дворами між однотипними шістнадцятиповерхівками і побачила хрести на золотих банях. Ця Покровська не менша за ту, на Подолі, але здалась якоюсь холоднішою, чужішою. «Бо я до неї ще не звикла», –…
Готувалося вбивство. Ще ніхто про це не говорив, навіть у колі вбивць. Вбивством просто пахло, як восени пахне зіпрілим листям. Особливо відчутним був цей солодкаво-нудотний запах там, де вигулювали псів. Щоденно вранці і ввечері зодягнені у шкіряні куртки чоловіки приходили…
Ми зустрілись у вечірній маршрутці. Я читала котрусь розумну книжку, а вона сіла поруч, поставила пляшку на діл (та потім перевернулась), забрала темні пасма з лиця. Дивилась на мене зомлілими очима, і як я могла робити вигляд, ніби не помічаю?…
Робота у мене проста – нищити тих, хто смітить. Я – прибиральник. Хтось вважає: Україна – великий смітник, і люди тут такі, що їм геть усе байдуже. А я не згоден, тому беруся за роботу. Переступаю через банду гнилі, огризків…
Прокидатись не хотілось. Вставати – тим паче. Новий день, окрім проблем, нічого не несе. Нічого… Зіскочив з ліжка, розганяючи останні пасма лінощів, як Прометей, що рве на собі ланцюги з відомих міфічних сюжетів. Лінощі, а чи втома? Ото би сміялась…
«ПИСАТЕЛЬСЬКІ РУЧКИ» Літній чоловік приязно усміхався до мене, наче вперше бачив. Я загнав автівку VW Bora, мою просту й надійну помічницю в мандрах Україною, до гаража і саме зачиняв великі залізні двері. Василь Федорович, сторож-охоронець будівельної фірми, у дворі якої…
