Проза Наталя Фесенко
Наталя Фесенко,

Наталя Фесенко Важко написати перший рядок: це рівноцінно тому, що ти переступив поріг у інше життя і зачинив за собою двері. І доки не поставиш крапку – будеш жити там. Треба. Час прийшов. …Все життя ув очах стоїть…

Проза
Наталка Фурса,

Наталка Фурса 1 – А оце лежить його полюбовниця. Пережила його всього місяців на два. Ольга зацікавлено вдивилася в потріскане зображення на хресті: – Вона була сліпа, мамо? – Та ні! Чого ти так подумала? – Та…

Проза Леонід ТОМА
Леонід ТОМА,

Леонід ТОМА Хто вкрав козу в Степаниди, ніхто не знає. Добра була коза, половина морди  була чорна, а половина біла. …Снігова пороша висить над Пісками. Он та хата, що над самою річкою. Там Галина, добротна, огрядна молодиця,…

Проза Андрій КОНДРАТЮК
Андрій КОНДРАТЮК,

Із циклу «Зустрічі в дорозі» Андрій КОНДРАТЮК Од села до міста у напівдрімоті на місці м’якім насидженім у леті маршрутки швидкім дорога промайнула. Що і не зогледівся. А тепера от і лискучого квиточка на потяг втішено…

Проза
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ,

З циклу «Світ за порогом» Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ 17. …дивним чином виявилося, що розпад імперії як найбільша  трагедія (за означенням хворобливого і одержимого манією величі геополітичного маніяка-пасіонарія) кривавого двадцятого століття не завершився вимушеним і безкровним самозреченням рядженого в…

Проза
Микола СПЕЦІАЛЬНИЙ,

Оповідання Микола СПЕЦІАЛЬНИЙ Ця історія трапилася у верхів’ї річки Вашки. До середини літа водоплавні встигали вивести своє потомство. Зазвичай дитинчата метушилися навколо мами, ковзали по воді не вміючи літати. Я полював у верхів’ї тайгової річки, на місці…

Проза Григорій Штонь
Григорій ШТОНЬ,

Григорій ШТОНЬ Недільному ранкові немає  рівних. У місті – порожнечею вулиць, провулків, завулків, роздоріж, дворів. Життя  хай не одразу і не надовго повертається до самого себе. Заслуханого у височінь, де не вичахають потоки всепланетарних повітряних рушень. Без протягів…

Проза
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ,

З циклу «Світ за порогом» Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ 15. …чи переслідували нас, спантеличених, передчуття неуникності і неминучості сценарію, за яким ми очамріло скніємо ось уже майже три каламутних і хмільних десятиліття? чи розуміли ми тоді, знетямлені, в час, коли…

Проза Ярослав ОРОС
Ярослав ОРОС,

Ярослав ОРОС А сніг іде. Косо. Мокрий, лапатий, мов уперше напередодні ще не призвичаєного до зими раннього грудня. Посеред розм’яклого раптом лютого. На електричних дротах туляться шнурочками голуби, здалеку скидаються на такі собі розписані ноти. Рядами. Партитура, вважай,…

Проза Сповідь малого шибеника
Михайло СІРЕНКО,

(Оповідання) Михайло СІРЕНКО Шибеник — це я… Що-що? З виду не скажеш? То з виду. А з дитинства… Ось погляньте:  прокидаюся на печі вранці у нашій невеликій сільській хаті. Зима, мені тепло, затишно. В кімнаті пахне …

1 2 3 4 5 23