Проза
№14(20) 9.07.2010,Галина ТАРАСЮК,

Геник ходив до школи доти, доки ноги вміщалися під партою, а як перестали вміщатися, мама й каже: – Генику-Генику, нащо тобі, Генику, та школа? Ти вже з неї виріс. Он який дядяша вимахав. Кеньдюх, як шанька – їси за шістьох,…

Проза
Микола ЯРМОЛЮК,10(16) 14.05.2010,

Уже котрий день Петра Буня вимучує досі не знаний йому біль – то під грудьми таким дужим вогнем спалахне, що, здається, ось-ось із горла вихопиться полум’я, вже й у роті пересихає, язик та губи стають схожими на тертушки, то в…

Проза
Ігор СКРИПНИК,9(15) 30.04.2010,

1. ГОВЕРЛА тебе я бачив ще у снах дитячих та млосних, ти – тьмяна гавань повітряних трирем, притулок снігу, навіть у найспекотніші календи червоного язичницького літа, ти – цвинтар метеорів, ти – зоряна корона хижих птахів, олень, вовчиця та людина…

Проза
Саша ЗУБАРЕВА,6(12) 19.03.2010,

Даринка подивилась на старенький, вицвілий на сонці смугастий автобус, і її серце радісно забилося у грудях. «Навіть не віриться, що через якихось півгодини я вже буду в селі!» – подумала вона, усміхнено протягуючи сірий квиток миршавому водієві. Не піднімаючи голови,…

Проза
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ,5(11) 5.03.2010,

Уривок з роману „Лис у винограднику”Голуби залишили його вікно – отже, новин, мабуть, більше не буде. Два вільні дні лежали перед ним, як два чисті аркуші. І треба було з чогось починати. Згадав, що він „письменник”, і цю легенду належало…

Проза
4(10),Василь ТРУБАЙ,

треба встати зі сходом сонця, пройтися босоніж по росистій стежці, зійти крутими східцями у берег і якусь мить стояти там, дослухаючись до дзюркотіння річки; потім ступити на кладку, набрати пригорщу крижаної води й плеснути собі в обличчя, щоб перехопило подих……

Проза
4(10),Людмила ІВАННИКОВА,

У хаті було тихо. Над мисником зикали мухи. Дядько Василь, материн залицяльник, лежав на ліжку, як у себе вдома, і читав книжку. Юлька стояла на колінах на табуретці й писала математику – хоч завтра неділя, та уроки повчити треба… Не…

Проза
4,Любов ПОНОМАРЕНКО,

Усе почалося з того, що поза моєю волею слова стали набувати змісту. П’ятого листопада, ввечері ми сиділи у світлиці біля телевізора. За цупкими шторами місто тамувало прикрощі минулого дня. За важкою брамою машини розбризкували кришталь підмерзлих калюж. Не було ніяких…

Проза
8,Степан ПРОЦЮК,

Роман про Василя Стефаника Уривки 1 Василю, ти боїшся весіль? Коли молода з молодим, заквітчані, як пава і павич, є у центрі уваги? Може, це тебе дратує? Чи ти – давай, порпайся в собі безжалісно, як у своїх героях! –…

1 20 21 22 23