Проза
Анатолій ТКАЧЕНКО,

(філологічний есей) Анатолій ТКАЧЕНКО Одразу мушу зізнаватися/виправдовуватись: чимало наведених нижче роздумів, прикладів уже сяк-так оприлюднював, проте і просто констатовані, і ніби ж гумористично чи й саркастично затавровані явища торжества канцеляриту, калькування, засилля варваризмів, інших мовних глюків постколоніальної…

Проза
Віктор ПАЛИНСЬКИЙ,

Віктор ПАЛИНСЬКИЙ Хочеться розпочати з її імені. Так і вчиню. (Чому б і ні?..). Надія Мориквас. …Вона ніколи ні під кого не „косить”. Не боїться бути іншою й не „консервує” умовностей літературного жанру. …Власне, тому есеїстика їй, таки,…

Проза
Любов Пономаренко,

Любов Пономаренко О смутку, старий кульгавий собако! Чому ти завжди маячиш попереду? Я бачу тебе й сьогодні, коли сідаю в  холодний вагон і  надихую на віконце у склі.  Коли потяг рушає, а з ним рушає торговий люд –…

Проза Іван Яцканин
Іван Яцканин,

Іван Яцканин Казали, що такого дивака  ще світ не бачив – вибратися з ліпшого у гірше… А хто чітко визначив, що ліпше, що гірше?! Одному те, другому інше. Та він, правда, не був такої думки, бо ж…

Проза Богдан Береза
Богдан ЧЕПУРКО,

Той, що сумує за домом, або життя одне Богдан Береза: від Щаснівки до Нью-Йорка Богдан ЧЕПУРКО Щойно дочитав динамічну історію, може, й заробітчанського , але насамперед духовного життя мого давнього колеги Богдана Берези й ще раз переконався, що правда…

Проза
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ,

З циклу «Світ за порогом» Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ 18. …той погідний і сумирний ранок на блаженного Спаса, як згодом з’ясувалося, насправді брутально і нещадно переламав час навпіл, і з нього, власне, почалася новітня епоха, започаткувався новий переділ світу і новий,…

Проза Лідія ВІЦЕНЯ
Лідія ВІЦЕНЯ,

Лідія ВІЦЕНЯ …Приміщення вокзалу залишається зліва позаду, Софія йде, обминаючи людей, котрі скупчилися зграйками вздовж перону. Вона знає, що потяг зупиниться далі, аж біля мосту, і тоді ця юрба побіжить, наздоганяючи вагони, бо потяг стоятиме тут недовго.…

Проза
Олександр СОПРОНЮК,

Олександр СОПРОНЮК Днями зателефонував Евген Пашковський. «Старий, як ти, що ти?!» Друга-товариша, літератора, Евгена Пашковського, не чув десь років із 100. А тут – наче вчора! Є ТАКЕ. І це не проминає. Не зникає. Це постійно з…

Проза Марія Птаха
Марія Птаха,

Марія Птаха Хвилі викидає на берег наче бронзових черепашок, що черкають животиками об гальковий пляж. Та потім вони сміливо й незворушно приземляються і продовжують повзти далі. Сонце сьогодні високо. Воно зійшло за одну мить. То його не…

Проза
Олександр СОПРОНЮК,

Олександр СОПРОНЮК …Тридцять п’ять листопадів-груднів тому я прийшов на «дємбєль» – ВВС (военно-воздушные силы) лишалися в пам’яті. Рейсовий автобус, з Харкова, доставив до Лубен. Уже була перша ночі. І вже, мухами, над містом, як і нині, висів…

1 2 3 4 23