…І ЦЕ БУЛА НОМЕНКЛАТУРА

 
 
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ
 
24.
 
…втім, як з’ясувалося згодом, чудо явилося, але було воно нічним, закулісним і аж ніяк не божественного походження, а рукотворним; грандіозні, з несподіваною і вражаючою зміною декорацій,  катастрофічні для імперії потрясіння в метрополії спонукали негайно шукати порятунок тутешніх червоних патриціїв, тяжко занепокоєних загрозою появи нового, агресивного і непередбачуваного хазяїна імперії — замість ураженого дефектом нетримання влади слабкого і, як виявилося, не здатного на велику кров міченого; меткі журналісти вже наступного дня довідалися про таємну, в ніч з п’ятниці на суботу, нараду за непроникними товстими мурами в монументальному будинку з колонадами і гігантськими камінними кулями перед входом — в будинку, зведеному в найлютіші роки правління кривавого Торквемади як армійський штаб для реалізації ідеї світової революції на західному напрямку; власне, учасники тієї наради, здається, особливо й не таїлися, адже грандіозна історія в ті неспокійні дні писалася Господом на коліні і нова неймовірна реальність ще тільки народжувалась, її невиразні контури і форми виглядали як фантоми, відтак межі дозволеного визначалися залежно від форми провінційних патриціанських хребтів і ступеня переляку їхніх носіїв; отож, коли вже стемніло, кілька сотень чорних блискучих персональних «Волг» з’їхалися до будинку з гігантськими камінними кулями, заповнивши невелику площу і перегородивши не таку вже й широку вулицю на під’їзді; зараз уже й важко з’ясувати, чи комусь із наших вдалося тоді потрапити на нічне зборище колоніального істеблішменту, але балачки про його перебіг вже наступного ранку a містом і далі в голодну до пліткувань і чуток провінцію; мовляв, тутешній ареопаг, попри класову солідарність з одвічними ідеологічними братами зі спільної колиски і гуртове ідолопоклонство, ухвалив історичне рішення порвати з метрополією — заради збереження влади і уникнення розповсюдження небезпечної бацили демократичної контрреволюції; згодом один із їхніх ідеологів-ревізіоністів у якійсь бульварній газетці хвалився, що вони таки не помилилися, категорично рвучи класову пуповину, адже метрополія відтак втрачала можливість контролювати в нашій провінції заводи, фабрики, природні копалини, земельні латифундії  — все це, згідно з нічними домовленостями, дуже скоро мало перейти до рук місцевих патриціїв і казково збагатити їх; зрештою, саме так і сталося; поки ми, радісні і наївні, водили вільні хороводи в шароварах під калиною і тішилися піснями про славне козацтво, вони тихцем по кутках рахували гроші і ділили жирні статки; тоді ж, коли насуплені гості, виходячи з авто, один за одним поспішали зникнути за масивними вхідними дверима будинку з колонадами, довкола стояла тиша, мертвотна гнітюча тиша, порушувана лишень приглушеним шерхотінням шин, гальмуючих об бруківку; десь знизу, з-поза урядового кварталу, чувся віддалений гомін великого залюдненого міста – там тривало сіре повсякденне життя в його дотепер незмінних координатах і вимірах; там громадяни, ще не призвичаєні до бунтів і непокори, смиренно і завчено чекали будь-якого сценарію; тим часом на тлі хутко темніючого овиду з високого даху дивовижного будинку по той бік площі досі небачене паломництво незворушно споглядав чудернацький застиглий пантеон довгошиїх неземних потвор, огидних зміїв, застиглих гігантських жаб-ропух, змізернілих слонів і носорогів, з якими дисонували кілька вродливих античних німф верхи на вусатих флегматичних дельфінах; оригінальну композицію безпосередньо перед будівлею символічно вивершував закаменілий поєдинок благородного орла з хижою пантерою; цей поєдинок триває вже друге століття, однак переможець двобою дотепер не визначений; хтось скаже, що в тому є певний містичний знак, і що знаменитий архітектор, втілюючи свій сокровенний задум, заздалегідь передбачив похмурі сюжети й химерні сценарії, що народжуватимуться в чиїхось головах поруч, за якихось кількадесят метрів від його потворно-красивого готичного дітища; хтозна, чи не забагато темної містики пов’язано з місцевими пагорбами, але саме тієї серпневої ночі ще вчора фанатично віддані імперії її слуги раптом спромоглися на, здавалося б, абсурдне, парадоксальне рішення, результатом якого вже наступного  дня, в суботу, стало проголошення в республіці свободи; ще зранку підневільна, колоніальна, ближче до обідньої пори провінція  раптом – о, диво! — простим підняттям рук перетворилася в окремий, суверенний уламок імперії — під радісні вигуки і оплеск
и нечисленних торжествуючих демократів у великій залі будинку під куполом і за мовчазної, затятої згоди трьох з половиною сотень згуртованих таємною нічною змовою номенклатурних патриціїв, котрі — з журналістської ложі це було видно – особливих радощів не проявляли, а деякі з них виглядали розгубленими і, певно, не тямили, що сталося; чи існували інші ймовірні сценарії розвитку подій? чи могла історія на тому кардинальному серпневому роздоріжжі обрати другий напрямок, позбавивши нас геополітичної шизофренії і блукання манівцями? теперішні університетські мудрагелі ламають списи, намагаючись змоделювати можливі варіації, проте все даремно: примхлива пані Кліо, як відомо, не визнає умовних способів, відтак переписати чернетки, підгледівши у Господа єдино вірний шлях, уже не вдасться; імперія впала як старий трухлявий хлів, а на її руїнах постала сила, котра керуватиме молодою державою; і це була хижа і невситима номенклатура…
 
Від редакції. Попередні фрагменти з циклу «Світ за порогом» надруковані на сторінці М. Сидоржевського у Фейсбуці

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал