Проза На фото (зліва направо): Віктор Мазаний і Олександр Моцик, 2017 рік
ВІКТОР МАЗАНИЙ,

Різдво дитинства – воно так близько, бо завжди з тобою, бо навіює спогади про батьківську домівку, заворожуючий запах сухої отави, внесеної на свят-вечір дідусем, нагадує про тодішній твій колядницький спринт у снігах…
Проза Василь ТРУБАЙ
Василь ТРУБАЙ,

Якраз зібралися обідати. Несподіваний вранішній сніг припорошив вирви від снарядів та мін; легкий весняний морозець лоскотав ніздрі, а в повітрі смачно пахло пловом.
Проза Віктор ТЕРЕН
Віктор ТЕРЕН,

В хаті напівсутінки. На припічку блимає каганчик, в кутку мерехтить лампадка, й притиснувши до грудей руки, моя бабуся шелестить сухими губами: “Отче наш, що є на небесах…”.
Проза Роман КИСЕЛЮК
Роман КИСЕЛЮК,

Надворі лиш зазоріло. Від лісу потягнуло молоденьким протягом. Вранішня їдь поїдала душу наскрізь поїдом.
1 2 3 27