Є таємниця посланості в часі

Пам’яті Ігоря Римарука

 

Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ

Василеві Герасим’юку

Все думаю

про Ігоря, Василю,

що перетнув життя, немов болід.

І так чомусь до краю не осилю

цей відлік неба – наш короткий слід.

 

Нам правилось то чисто, то гріховно –

зиґзаґово, параболами риб, –

та як ми проживали густо й повно

і весело наш перебутній триб.

 

І як ви строфи

докликАли в зам’ять

шумливих учт і гомінких кутків,

мов знали один одного напам’ять

ще до появи писаних рядків.

 

Є таємниця посланості в часі.

Вона з розряду див, а не химер,

закладена, можливо, ще в тріасі,

або й давніше, в темних надрах ер.

 

І чим трима

всевишня довереба

цей решток літ –

кульбіт впереберкиць,

Де спонсорів на фейси знати треба,

як лікарів упізнають на шприц?

 

З крайнеба,

що в рубцях болідно-ярих,

привітно усміхається згори

в опуклих щільнолипних окулярах

обличчя дофінальної пори.

 

І чується,

як лунь голосова

про КОЛІЄЧКУ з Василем співа.

04.10.18

 

***

Кожен раз:

«Як я жив на землі?» –

Тупо в кроків питаєш.

На світанку

уривки дрімлІ,

мов пігулки, ковтаєш.

 

Щось надбала

гаровна рука,

а з колишніх «своїх» –

чверть горняти.

Після вечора пам’яті Римарука

Їду очі міняти.

04.10.18

***

Роде мій,

що в хлань з тріумвірату

дивишся,

розпнутий в розпластан

в локусах, де скрізь уже по брату:

Красноярськ – Москва – і Казахстан, –

Як мені з тобою говорити

З-під важких клітинних перекрить,

Коли поле сконом перерите,

А садиба вікнами горить?

 

Як ти простелився, мов церата,

на сторонній запуст-переліг?

Чиста правда – брат пішов на брата –

після того, як під ката ліг.

В злученні з якими вертлюгами

ти переманився на луну,

шпалами та шарими плугами

встряглий в залізницю й цілину?

 

Спадкоємцю стертого геному,

як мені болить твій темний гріх!

Може, ще в шаленстві вибійному

тяв ти під Полтавою своїх?

Врослому в звирОди редукОві,

вхряслому в проваду псарука,

як не обертай, та родакові

нагадаю вірш Римарука:

 

«ідоляни плещуть у долоні

вчителя приречено на скін

та в чиємусь молодому лоні

знов зачатий він

небесний син

знову надійшов

але тепер ця

зла юрба пророкам довіря

їй уже не треба страстотерпця

їй уже незмога без царя»

09.10.18