ТУТ
Тут, де закопана твоя пуповина,
Де загублена дощечка від колиски,
Ти, столичний, почуваєшся винним
Перед вікнами в хопті, що уламками
скла
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
виблискують,
Перед
зниклими видами якихось птахів і бабок,
Перед родичем, ім’я якого
забулося,
Перед плотом, поваленим так
незграбно
Туди, де колись була вулиця,
Де усе говорило до тебе єдиною
мовою,
Повелителем звало, земель, джерел
і вітрів,
І давало безмовні свої настанови
Просто неба, під хатою, у дворі.
Тут ти створював модель свого
всесвіту,
Досконалішу, ніж кар’єрна драбина,
А без тебе усе загубилося
безвісти,
Запліснявіло, збігло невпинно.
Німо випитий,
чимдуж зриваєш ланцюг суєти,
Утікаєш з калькульованих буднів
та вихідних елітних.
Тут сам ти не віриш, який же
насправді ти,
Тут майже потрапив у невідоме
століття,
Мов на похорон власний тебе
возили,
Але
дивним
чином
саме
тут