Тут, де закопана твоя пуповина

ТУТ

Тут, де закопана твоя пуповина,

Де загублена дощечка від колиски,

Ти, столичний, почуваєшся винним

Перед вікнами в хопті, що уламками скла

виблискують,

Перед зниклими видами якихось птахів і бабок,

Перед родичем, ім’я якого забулося,

Перед плотом, поваленим так незграбно

Туди, де колись була вулиця,

Де усе говорило до тебе єдиною мовою,

Повелителем звало, земель, джерел і вітрів,

І давало безмовні свої настанови

Просто неба, під хатою, у дворі.

Тут ти створював модель свого всесвіту,

Досконалішу, ніж кар’єрна драбина,

А без тебе усе загубилося безвісти,

Запліснявіло, збігло невпинно.

Німо випитий, чимдуж зриваєш ланцюг суєти,

Утікаєш з калькульованих буднів

та вихідних елітних.

Тут сам ти не віриш, який же насправді ти,

Тут майже потрапив у невідоме століття,

Мов на похорон власний тебе возили,

Але

дивним

чином

саме

тут