Смаковиння

 

Олександр СТУСЕНКО

 

НЕНОРМАТИВНИЙ АКТ

Не розкажу нікому про те,

Що відчуваєш ти,

Коли торкнуся рукою

Твоїх грудей…

………………………………

Випити щастя

На честь життя

Із келиха твоєї цицьки.

(Василь Кузан, із книжки

«Верлібрідо»)

 

Не розкажу нікому про те,

Що відчув я,

Коли хотів торкнутись рукою

Келихів твоїх грудей,

Щоб випити за щастя,

Здоров’я

І успіхи в роботі,

А наштовхнувся… на цицьку.

 

ГАЛАС ДУШІ

Кричить Мамай, стікає вус…

………………………………..

– Кривоязикі брехуни!

………………………………..

Я боронив вас… На гаках

висів в Стамбулі та у Кафі…

(Павло Мовчан, із книжки «Відбитки»)

 

Мамай гука, аж вус стіка,

Сахнувся кінь і дуб полисів.

Бо замість Байди на гака

Його брехун якийсь підвісив.

 

ЖИВИЙ ТРОФЕЙ

У криваву суботу ти врешті здалась.

Я впритул підійшов тебе взяти.

І дивився на нас весь Донбас, весь Донбас,

Припинивши стріляти.

 

ЛІСОСТЕПОВА ПІСНЯ

Вірю давній прикметі,

Вірю в сні й наяву:

Вбити птицю при злеті –

Що вбить пісню живу.

Пожалій її серця…

(Михайло Масло, з книжки «Гроно»)

 

Зупинися, мисливцю,

Як не знаєш прикмет.

Не стріляй дику птицю,

Оціни її лет.

 

Тут про пісню ідеться,

Ти, мисливцю, завваж.

Пожалій її серця,

Не ховай у яґдташ.

 

Пожалій жирну тушку,

Хоч і низько пішла,

Бо ж ідеться про душу

В два смачненькі крила.

 

НЕДОБІТЛЗ

All you need is love.

The Beatles

 

Здолавши науки, принуки,

І біль, і страшенний свербіж,

Ти взяв попри страх, попри муки,

Здавалось, останній рубіж.

Не знав ти (а хто ж про те знає?),

Що ти ще не все перейшов.

Тебе ще, сердего, чекає

Пекельно пекуча любов.

 

ОБ  ЛОМ

Вона пахла бітумом і потом,

З її рота віяв перегар.

Але я таким красивим чортом

Підлетів – і зразу ж під удар.

І відтоді думаю-гадаю:

Ну за що мені такий облом?

Чим їй не сподобався – не знаю,

Але лом уже вважаю злом.

 

ОПТИМІСТ – ЦЕ ПОХМЕЛЕНИЙ ПЕСИМІСТ

Ні, я живий. Я буду вічно пити!

Життя іде, і все без перешкод.

Хай десь там нарікають жінка й діти, –

Ніхто не перекреслить бутерброд!

 

ПАВЛО МОВЧАН І ЗБІРКА «ПОРІГ»

Павло Мовчан, як міг,

Довів мене до сліз:

Через його «Поріг»

Я ледве переліз.

 

СМАКОВИННЯ

Коли із кухні вивітрився гар,

Примовку я згадав не безперечну…

Скажіть мені, ну чим не Божий дар –

Приготувати правильно яєчню?

 

У ГАМУЗІ ЛІТЕРАТУРИ

Як добре, що ти знову не зі мною!

Хай настрій повернуло на сумне, –

Позбавила від творчого застою

Своїм прощальним жестом ти мене.

З життя свого не викреслив. Натомість

Я витіснив тебе у підсвідомість.

Тепер тебе я славлю через пресу,

Каталізатор творчого процесу!

 

ЛЯКАРНЯ

Чорт його на рівнім місці взяв.

Панові не вистачило фарту:

В бідолахи ніготь наривав –

Довели в лікарні до інфаркту.

 

НЕЗАСЛУЖЕНО НАРОДНИЙ

Декламує аж реве,

Аж дзеленькають медалі!

Він на сцені душу рве,

Глядачі – кишки у залі.