Сатиричні мініатюри

 

 

 

Микола ПЕТРЕНКО

 

Микола Петренко і ярослав камінецький

БИТВИ ЗА ДЕПУТАТСТВО

Хто з нас лідер? – вовчі ігри,

З надміром снаги і сексу:

Голосують вовчі ікла –

Адже в них найбільше сенсу.

 

Не доляри, евро-гривні,

Не торбина гречки, врешті, –

В бій ідуть моржові бивні

З шалом лідерської честі.

 

Не шукай в чужих підмоги,

Не скачи в чужі округи, –

В бій ідуть лосині роги

З ревом лютої потуги.

 

Хто програв? – а нам не знати.

Тихнуть крики навіжені:

Набивають депутати

Зиском краденим кишені.

 

ДНО В КОРИТІ

Що ж, приймай оцю вістку як норму,

Бо вже так у цім світі дано:

Дно в кориті залежить від корму:

Більше корму – поглибшає дно.

 

ЧАРКА ІЗ НЕЖИВИМ

Що нам слава? Тільки дим,

Спів заздравний та єлей:

Пив я чарку з Неживим –

Бо у нього ювілей!

Підступився: – Ще налий:

Свище вітер в голові!

П’є не згірше Неживий,

Ніж усі ми, хто живі.

Хто не бачив, де й коли:

Вже як п’є – то тільки так!

Це ж на березі Сули

Для добра вродивсь козак.

Хай недоля брала кий –

Він звитяжно рвався в бій,

Наш живущий Неживий!

Тож іще раз – по одній!

 

ЩО ВИ, НІ!..

Це немов холери метастази

Проникають в суть, по саме дно:

Золотого щастя унітази –

І гівно в них? Що ви, не гівно!..

Це у тих, які одвічно ласі,

Хто борщів та каші не мина –

В нас – екстракт ікри та ананаса,

З домішками віскі та вина.

 

м.Львів   

 

Валерія БОГУСЛАВСЬКА

 

богуславська

ВАЛЕР’ЯНОВІ КРАПЛІ-2

Забудьмо рани і руїни,

Бо перемога вже близька:

Головкондитер України

Веде рошенівські війська.

 

ЗА ЖИТТЯ!

«За життя із Рабиновичем»! –

Закликає нас біг-борд.

І під тим біг-бордом стоячи,

Думу думає народ.

 

Чи розв’яже теорему? –

Панові кортить гарему,

Й не одну у нім Зарему.

А ковтне ерастоміну –

Всеньку неньку Україну

За наложницю би взяв.

Пан отой не із роззяв.

 

Про подібного панка

Каже люд: кишка тонка.

 

 

***

Ми існуємо в облозі,

Нами правлять глитаї.

МАФи зносять мафіозі,

Ставлять навзамін свої.

 

 

***

                   О. Стусенкові – на пародії

                          в «Укр. Літ. Газеті»

Що брутальніше, то крутіше.

Безсоромність – не фарс, а факт.

Він ґвалтує віршовану тишу,

З рани робить статевий акт.

 

***

Той обіцяє кулю в лоб,

А цей – відрубувати руки.

О пишномовності мікроб,

Гучні пустопорожні звуки!

 

 

***

Сергієві Борщевському – алаверди

Як заговорить українською Аваков,

Не гірший буде за Азарова Авакум

 

 

 

Аркадій МУЗИЧУК

 

478703128Аркадій Музичук

Люстрація

У Юрка Петро питає:

— Яка є причина,

Що так довго вибираєш

Для себе дружину?

— Що задовгі процедури —

Тут ти маєш рацію,

Я ж не граюсь в шури-мури,

А роблю люстрацію.

 

Ротація

— Чому так часто ти, Іване,

Жіночок міняєш?

Ну хіба усі погані?

— Ні, і я це знаю.

— То які ж тоді у тебе,

Друже, мотивації?

— Просто я роблю ретельно

Кадрові ротації.

 

Рейтинг

— На що скаржитесь, юначе —

Лікар запитав у Гриця.

— Та буває, що тиск скаче.

Але це усе дрібниця.

Запитать про інше хочу…

Та… не знаю… як сказати…

Рейтинг падає щоночі,

Як і чим його підняти?

 

Мобільна пара

Діду й бабі телефони

Купив онук Боря.

І тепер ці дві персони

Кожен день говорять.

Тільки вийде баба з хати

Уже дзвонить діду:

— Піди їсти дай курчатам!

— Я ще сам не снідав.

А уже через хвилину,

Ні сіло, ні впало,

Дід до баби:

— Катерино!

Де первак сховала?

— А щоб ти напивсь смоляки…

— А щоб ти… й так далі…

І пішли, пішли атаки

По всій вертикалі.

Вже мобілочки червоні

Від їхніх емоцій.

Та ніхто у телефоні

Відступать не хоче.

Перемир’я наступає

В тому лиш випадку,

Як всі четверо згасають

І йдуть на підзарядку.

 

По якому каналу

До невісточки свекруха:

— Голос совісті ти слухай!

— Я не проти, — каже Алла, —

По якому це каналу?

 

Децентралізація

— Децентралізація…

Хто вона для нас,

Що гучні овації

Виклика щораз?

Президент з прем’єром

Хвалять на всі сто!?

Депутати, мери…

Хто ж вона є? Хто?

До, після обіду,

Уже котрий день,

Пита баба діда.

Він — анітелень.

Якось по вечері,

Бабі тет-а-тет,

Зачинивши двері,

Дід відкрив секрет:

— Ось хіба бувало,

Пам’ятаєш ти,

Щоб ділились салом

З мишами коти???

 

Тітка Ліза і шенгенська віза

У Європу тітка Ліза

Отримала шенгенвізу.

І тепер на роздоріжжі:

Ждуть її вже у Парижі,

В Будапешті, у Варшаві,

У Софії, Братіславі,

В Римі, Лондоні і в Ризі…

Що ще треба тітці Лізі?

Розгубилася на мить,

Бо й туди, й туди кортить.

Далі рідного села

Ще ніколи не була.

І тут раптом… Це не сміх —

Вся Європа біля ніг.

Вся, від заходу до сходу…

Маючи таку нагоду,

Тітка Ліза до кордону:

— Хочу швидше в єврозону!

Увірвавсь уже терпець!

— Покажіть свій гаманець?

— А мені, платити нічим…

— Ну, тоді назад… в Бердичів.

…Сіла тітка на кордоні

В українській рідній зоні.

Небо пахло рідним димом

І безвізовим режимом…

Може й досі б ще сиділа

Та… корова розбудила.

Ось такий казковий сон

Про безвізовий закон

Тітці Лізі сниться вп’яте.

Значить, віщим може стати!

 

***

На аркуш «начесав» думок,

як… вошей – на хустину…

А далі – начепив замок:

на душу на дитинну…

 

Думки… думки… думки-думки!

Багато їх упало!

Та давить серце щем гіркий:

ще ж скільки(!) «гнид»

зосталось…

 

Повилупляються вони:

думки – кусючі воші –

і будуть нагло лізти в сни…

стріляти – межи очі!

 

А я їх знову «начешу»

на аркуш сніжно-білий…

Нового вірша напишу:

про те, що наболіло…

Василь Мошуренко

 

Олександр СУШКО

 

На аркуш начесав думок,

Як вошей на хустину.

Але свербить іще лобок

Потилиця і спина.

 

Душу завзято комашню,

Яка в матні сховалась.

А я ж – поет! Я – не меню!

Натхнення свіжа парость!

 

Нажирувалися вони,

Оці кусючі воші.

Здорові, наче ті слони,

Гризуть мене без грошей.

 

Комах чимало начешу

На аркуш сніжно-білий

І тихо ззаду підсажу

Пегасові на крила.

 

Нехай чухмариться лошак,

Зубиськами скрегоче,

Бо тільки пукає, мудак,

Літати геть не хоче.