Сатиричні мініатюри і пародії

 

Олександр СТУСЕНКО

 

НЕ ВПЕВНЕНИЙ – НЕ ЇЖ

Мав творчий злет,

Із’їв рулет –

Та й ледве встиг у туалет.

 

Лежав хот-дог.

Хто з’їв, той здох.

 

Піратський коньяк:

Хильнув – і мертвяк!

 

Сто сосисок в тісті –

Сто мерців у місті.

 

Не бери пиріг з грибами –

Понесуть вперед ногами.

 

Свіженький хліб:

До рук прилип.

 

Батон –

Бетон:

Хто вгриз,

Тому приз.

 

Огірки чудові,

Різнокольорові…

 

Беріть

Ковбаску свіжу:

Кричить

Оце, як ріжу.

 

Шашлик із м’яса:

На смак – пластмаса.

 

Хоч пий пігулки, а хоч всаджуй клізму –

Не виженеш цю кашу з організму!

 

Спинись, чудова мить!.. А дулі з маком:

До туалету – три квартали з гаком.

В біляшах начинка всяка:

В тому – кіт, а тут – собака,

В тім – конина, в цім – людина…

Процвітає Україна!

 

 

ГІМН СІМДЕСЯТИРІЧЧЮ

Сім десятків має,

Та, забувши страх,

Довго щось шукає

У своїх штанах.

Щастя буде мало

З того, що знайде.

Все, що мав, – упало.

Скоро й відпаде.

 

ЖЕРТВА ЛІТЕРАТУРНОГО  ПРОЦЕСУ

Ідуть дослідники.

Вони вже є. Вже тут.

Ще ти живий, ще хвицаєш ногами,

а вже один колегам каже: «Гарно!

Диви, які титани в нас ростуть!»

……………………………………….

І починаєш тьмяно бронзовіть.

Охоче пишеш те, у чім потреба…

 

(Валерій Гужва, із книжки «Дуель»)

 

Ідуть дослідники.

Заходять у під’їзд.

У кожного свої на тебе плани…

Ти ще живий, трубою в тебе хвіст,

а вже тебе записано в титани!

Твій творчий шал і прагнення горіть

завалюють лавровими вінками!

І починаєш тьмяно бронзовіть,

у п’єдестал вростаючи ногами.

Вже пишеш те,

що велено писать,

а рецензент єлеєм губи маже.

І хоч-не-хоч, а мусиш помирать,

коли дослідник твій тобі накаже.

 

ЛЮБОВ НЕЛЮДСЬКА

Я тільки нині здогадався,

Що почуття й у звірів є.

Наш Кіт у Мишу закохався:

Він їй проходу не дає.

Бува, любов дарує крила,

Та тут вона стоїть кутом,

Бо й Сучка гордість загубила:

Постійно біга за Котом.

 

ОБРАЗА ОСОБИСТОСТІ

Моє обличчя рилом ти назвав.

Приїхав я ображений додому.

Поїв з корита все, що Бог послав,

В кутку нас…ав і влігся на солому.

Я уві сні і рохкав, і сопів,

Обурення не здатний вгамувати:

Ну як ти, бісів сину, лиш посмів

Моє обличчя рилом обізвати?!

 

ТВОРЧА ЖИЛА

Читають мене

критики,

Поети і

політики.

Вигострюють думки!

І серцем моїм

бавляться –

З свого ж бо

насміхаються! –

Шукають помилки…

 

(Раїса Іванченко, з книжки «Наче тисячу літ живу»)

 

Читають мене

медики,

Поети і

поетики,

Монашки та дяки,

І мафія,

й політики,

І навіть гострі

критики…

Вишукують думки!

І серцем моїм

бавляться,

І словом моїм

давляться,

І чухають носи…

Висловлюють

претензії

І шкрябають

рецензії…

Такі тепер часи!

Літературні

злодії

Шпандьорять злі

пародії:

Гадають – на віки!..

А я живу

й не каюся,

Від критиків

ховаюся –

Й пишу у дві руки!

 

ЕПІГРАМА НА НЕЗРОЗУМІЛУ

ЕПІГРАМУ

Алаверди Валерії Богуславській

 

Ніяк не можу зрозуміти:

Як з РАНИ можна АКТ зробити?

Ну, тобто я ніяк не розумію,

Як із предмета витворити дію.

Риму вбогу собі я залишу,

А вам – вашу ВІРШОВАНУ ТИШУ.

 

НАГАДАТИ – НЕ НАГАДИТИ

Валерії Богуславській –

на епіграму в «Укр. Літ. Газеті»

від 15.12.2017

 

Це знають перА ветерани

І ти, молодий, це знай:

Маєш рани – зализуй рани,

А на показ їх не виставляй!

Нагадати укотре мушу

Цей простий поетичний урок:

Розкриваєш на людях душу –

Тож очікуй у неї плювок.

 

СНІГОВА ІДИЛІЯ

Дітлахів зібрав двірник,

Коли сніг укрив містечко,

І з’явився сніговик

Від будинку недалечко.

Та пройма любовний пал

І останнього незґрабу…

Сніговик засумував,

Тож йому зліпили бабу.

І відтоді – благодать:

Під вітрів веселі згуки

Так от поруч і стоять,

Взявшись за гілляки-руки.

Та прийде весна-красна –

В один день вони розтануть.

І зіллються він-вона,

І одним струмочком стануть.

 

ФАНТОМ-АС

Запав у житті туман.

В тумані усе обман…

Майже навпомацки йдеш.

Судилося – не минеш.

Потроху людей смішиш,

Трапляється – то грішиш,

І кожний наступний крок –

Мов зведений зброї курок.

Не знаєш, коли схибнешся,

Чи влучиш, чи промахнешся…

А втім, не в тумані річ.

Я тихо піду у ніч.

Вам – сонце ясне сяйне.

Пробачте мені мене.