Роковини ліквідації Миколи Холодного

 

 

Весною 2006 року, найвирогідніше у лютому, Миколу Холодного було закатовано до смерті у власному помешкані в Острі на Чернігівщині. Миколина сусідка чула вночі крики і звуки боротьби з його квартири. З тієї ночі Микола Холодний не з’являвся на людях. Лише у березні двері у квартирі зламала міліція по заяві сусідів. Точну дату смерті поета не встановлено. Прокуратура мовчала, слідство велося формально. Офіційний висновок традиційний, коли влада приховує свої злочини або злочинну недбалість слідства: «Помер від серцевої недостатності». Перед тим, як з ним розправилися, громадянин своєї Вітчизни поет Микола Холодний продовжував писати соціально й національно загострені поезії, ж виступав у пресі проти місцевого начальства, звертався до центральних органів із заявами, звинувачуючи чернігівських і районних чиновників у антиукраїнській антидержавній діяльності.

 

Георгій БУРСОВ

 

Дорогий Миколо Холодний!

Скільки ж зим по тобі промайнуло?

 

Живемо ніби в іншу епоху…

І безпам’ятство всіх огорнуло.

 

Ти писав про голодного дядька,

про даровані папуасам літаки,

 

не забув політв’язнів за гратами…

й про футбол без мізків, знов-таки.

 

Про коней, що в церквах ночують,

про фальшивих нових святих…

 

Тобі чутно з могили, Миколо,

що твій голос і крик не затих?

 

Все так само – панують потвори

на нашій… не нашій землі.

 

Дозволь, дорогий побратиме,

літопис продовжити твій.

 

***

Сьогодні в Верховній Раді

блефують й горілку п’ють.

 

Сьогодні новому міністру

відкати в портфелях несуть.

 

Сьогодні гвалтують рації

про переможні бої на сході.

 

Сьогодні вбивають націю,

а президент в шоколаді.

 

Сьогодні меню в ресторані –

від ста і до тисячі євро.

 

Сьогодні на пенсію дядько

не знає, чи жити, чи вмерти?

 

Сьогодні лукаві закони

штампують обранці народу.

 

Сьогодні стоять заводи,

злодії ж усі на свободі.

2016р.  

 

 

Микола ХОЛОДНИЙ

 

Сьогодні у церкві коні

ночують і воду п’ють.

 

Сьогодні новим іконам

прочани поклони б’ють.

 

Сьогодні гвалтують рації

про мера шлункові болі.

 

Сьогодні зникають нації –

а світ очманів на футболі.

 

Сьогодні комусь на згадку

подарували літак.

 

Сьогодні у полі дядько

гнилий підібрав буряк.

 

Сьогодні жива колекція

побільша по той бік грат.

 

Сьогодні у клубі лекція:

«Людина людині – брат».

 

1961р.

№3 (191) 10 лютого 2017