Весною 2006 року, найвирогідніше у лютому, Миколу Холодного було закатовано до смерті у власному помешкані в Острі на Чернігівщині. Миколина сусідка чула вночі крики і звуки боротьби з його квартири. З тієї ночі Микола Холодний не з’являвся на людях. Лише у березні двері у квартирі зламала міліція по заяві сусідів. Точну дату смерті поета не встановлено. Прокуратура мовчала, слідство велося формально. Офіційний висновок традиційний, коли влада приховує свої злочини або злочинну недбалість слідства: «Помер від серцевої недостатності». Перед тим, як з ним розправилися, громадянин своєї Вітчизни поет Микола Холодний продовжував писати соціально й національно загострені поезії, ж виступав у пресі проти місцевого начальства, звертався до центральних органів із заявами, звинувачуючи чернігівських і районних чиновників у антиукраїнській антидержавній діяльності.
Георгій БУРСОВ
Дорогий Миколо Холодний!
Скільки ж зим по тобі промайнуло?
Живемо ніби в іншу епоху…
І безпам’ятство всіх огорнуло.
Ти писав про голодного дядька,
про даровані папуасам літаки,
не забув політв’язнів за гратами…
й про футбол без мізків, знов-таки.
Про коней, що в церквах ночують,
про фальшивих нових святих…
Тобі чутно з могили, Миколо,
що твій голос і крик не затих?
Все так само – панують потвори
на нашій… не нашій землі.
Дозволь, дорогий побратиме,
літопис продовжити твій.
***
Сьогодні в Верховній Раді
блефують й горілку п’ють.
Сьогодні новому міністру
відкати в портфелях несуть.
Сьогодні гвалтують рації
про переможні бої на сході.
Сьогодні вбивають націю,
а президент в шоколаді.
Сьогодні меню в ресторані –
від ста і до тисячі євро.
Сьогодні на пенсію дядько
не знає, чи жити, чи вмерти?
Сьогодні лукаві закони
штампують обранці народу.
Сьогодні стоять заводи,
злодії ж усі на свободі.
2016р.
Микола ХОЛОДНИЙ
Сьогодні у церкві коні
ночують і воду п’ють.
Сьогодні новим іконам
прочани поклони б’ють.
Сьогодні гвалтують рації
про мера шлункові болі.
Сьогодні зникають нації –
а світ очманів на футболі.
Сьогодні комусь на згадку
подарували літак.
Сьогодні у полі дядько
гнилий підібрав буряк.
Сьогодні жива колекція
побільша по той бік грат.
Сьогодні у клубі лекція:
«Людина людині – брат».
1961р.
№3 (191) 10 лютого 2017
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал