Пишімо, творім – щоб любилось!

 

Василь ЩЕГЛЮК,

член НСПУ

 

 

ПОЕТИЧНО-ДИСКУСІЙНЕ

Ми творимо її спонтанно,

Аби продати дуже тано

Або віддати задаремно,

Немов заложницю в гарем…

 

Коли народові погано,

Пишім прицільно, бездоганно,

Щоб мозок – як від куль –  болів

Від точних рим, болючих слів!

 

Нам не бракує гострих тем.

 

ЗАМІСТЬ РЕКВІЄМУ СТОЛІТТЮ 1917 – 2017 РОКІВ

Пихата, оката, строката

Минає принижень доба,

Яку з ревом горла гармати

Вхопила за гриву юрба.

 

Вхопила за гриву і в боки

Колола кутами стремен…

Все ж ротом кривим та широким

Угризлась до наших рамен.

 

За Дон зачепилась юрба та,

Вертатись не хоче в аул,

Тут гадина знов сороката –

 

Московська – щось кине в баул…

Стоїть Україна у ранах,

Плекає домашнього хана…

 

ПЕРЕДЧУТТЯ

Нема добра, падуть герої,

Все менше сили молодої…

Хіба що ждати сили зброї,

Котра повернеться з війни…

Та чи залишаться в живих

Останні з донкіхотів молодих?..

 

Поки що долар силу має,

Ним ситий олігарх карає

Невгодних

(І в тилу вбиває!)…

 

Якщо чекати ще нагод –

Не дочекається народ!

 

СУМНО

Нудьги нема,

Я не нудьгую,

Лиш за людьми –

Від нездійсненності –

Сумую.

Найкращі з них

Пішли у невагомість,

А нездійсненність –

Залишилася натомість.

 

Ще подолаю якось

Сум в сумлінні,

Та як здолати це

Всій Україні?..

 

СКРИПКИ РОЗКОЛОТЕ ДЕКО

    Львову

Ходжений-переходжений,

Молений-недомолений,

Болями жител зболений,

Львове,

Я із Твоєю душею вроджений

Там,

Де високії Гори.

 

Линув, шукав простори

Поза Свічу, Дністер –

Й безголово

Впав у твій чан-котлован,

Де всі варяться,

Сваряться

За щонайвищі вартості…

 

А проте

Все то те –

Втілений самообман.

 

Йшов – не дійшов Шевченко:

«Сном» – у пустелі й степи…

Юний Франко вступив –

І народились томи…

Музика бою

Від них

Струменить.

 

Корифеї – не ми!

Скрипки розколоте деко –

Се ми…

Леви, виходьте з пітьми!

 

 

ЛЮБИТИ – ЩОБ ТВОРИЛОСЬ

З любові до квітів –

їх часто зриваєм…

І гинуть рослини живучі.

В людськім молодому розмаї

Рвуть теж –

Тії ж рученьки рвучі.

 

Та хай би хоч плід залишався

Чи корінь, для множення, виріс…

Не буде сімейного щастя,

Й народжень,

Якщо не творилось,

А просто –

«По-флотськи» –

Любилось.

                                  11.06.2017, м.Львів