Поезії зі збірки «Пісні та романси розлук»

 

Мігель ЕРНАНДЕС

(1910 – 1942)

***

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Чорні очі, чорні.

 

Розкривався світ

над твоїми віями

чорними глибинами.

 

Погляд золотий.

 

Стуляється світ

над віями твоїми

чорними, дощовими.

 

***

Цілунок такий глибокий,

що й мертві втратили
спокій.

 

Цілунку нестримна сила

живущим губи спалила.

 

Він був глибокий до того,

що губи мілкі для нього.

 

Бо він ховати мерців

й плодити живих хотів.

***

Візьміть мене, візьміть.

Лишіть мене, лишіть.

 

Звірі, люди і тіні,

сонця і моря, і цвіть,

візьміть мене.

 

Лишіть.

 

***

Світляк в натхненні

світиться ясно.

 

Без чоловіка

жінка, мов згасла.

 

І чоловік

без жінки самітній.

 

Лише в натхненні

світляк помітний.

***

До моря земного мене

тягне сила невпинна:

це моя кров первинна.

На дно моря прагне мене

сила якась затягти:

небіжчику мій, це – ти.

 

***

Там, де це поле,

було колись море.

 

Воно вернеться знову.

 

Коли якась крапля

впаде на поле,

поле згадує море.

 

Воно вернеться знову.

 

***

Скажи із глибини

слово «люблю» мені.

Ти говориш із-під землі?

 

З тишею розмовляю.

Ти любиш із-під землі?

 

Я люблю під землею,

бо моє тіло прагне

бути з тобою завжди.

 

Я горю під землею,

щоб пам’ять твою осявати.

 

***

Війни сумні,

коли не через любов вони.

Сумні, сумні.

 

Зброя сумна,

коли не в словах вона.

Сумна, сумна.

 

Люди сумні,

коли не за любов гинуть в
борні.

Сумні, сумні.

 

***

Пустіть на війну мене,
мамо,

пустіть, їй-право.

Пустіть, білолиця сестро,

наречена смаглява.

 

Пустіть!

 

А коли опинюсь серед куль,

у час розлуки

шліть мені до окопу

листи й цілунки.

 

Шліть!

 

Переклад з іспанської

Сергія БОРЩЕВСЬКОГО