Платон із Фрейдом обнялися

 

Микола БІДЕНКО

 

я дивлюся на скельця своїх окулярів

там є очі чиїсь бачу лиш блиск

чому я не знаю що люблю себе?

 

завжди думав що я половинка

і прагнув дива єднання

поки мої клітини ділились і от

зупинились а я лиш частинка якоїсь

частинки своєї половинки

 

я метелик з котрого знову зробили гусінь

богоносці з умислом рогоносців але

хто спробував амброзії

не буде жерти собі подібних

я тихо вимовлю до тих

хто серед вибуху галактик вродив себе

–  люблю вас

навіть не знаючи котре за любов’ю ім’я стоїть

хочете можете поставити своє

і я мов вперше прошепочу

я люблю вас гусінь…

 

***

любов це букет фіалок

розсипаних пагорбами

вони сплітаються мов пальці

на вік

на цілий вік

і розсипаються мов коси на плечах вітру

ледь тримається пелюстка – мить

і ніхто вам не поможе

не поможе не поможе

 

але очі бачать тільки очі

і немає іншого світу –

ультрафіолет

 

я розгадую сни

зашифровані в кольорах

мов листя опале здаються вони

 

***

сніг пахне озимою пшеницею

чи то озимина

ледь пригадує сніг далиною

як деруть полотно довгими нотами

на утробні звуки генітальних призивів

лиш торкнешся подихом гілки

заволожиться листя в бруньках

а любов боїться що її заріжуть

і очей не зводить

зі своєї приреченості

ніч

а в тобі несподівана ярість постала

почуй як відлунюють небеса

коти прилетіли

весна

 

скільки скільки у дівчини

пелюсток цвіте?

 

***

коли зустрічні погляди

починають бачити обличчя

зачинає творитися нова мова

котра хоч квіткою чи жовтим листям

просвітлює чоловіка і жінку

 

фари лімузинів пригасають

у сяйві істин на узбіччі

магічна сила краси

магнітить смужку окружної

 

коли чорнява скрипка фрік

істерично роздерши плаття

покаже своїх тихих чортів….

 

платон із фрейдом обнялися

 

***

червоні туфельки

червоний капелюшок

і така безборонна

дарма запитав куди йдеш

і подумав навздогін – обжену її

і голод був швидшим за ноги

і спрага солоніша за кров

та зустріли мене великі окуляри

чепчик і ліжко старе

і щось повільно як розум у дерево

наздоганяло мене –

а не чіпав би ти вовче

незнайомих дівчаток у кам’яному лісі

 

***

що є задзеркалля

коли в рамах не бачиш себе

щось звідти розказують кола

очі чиїсь тут побачили дно

вже й згадки минулись

лиш ця недоречна сльоза

нізвідки

мов із заміжжя вийшла

 

тобі завжди важко було

підбирати вираз обличчя

до наших стосунків

 

воно було найпрекраснішим

з того що я не міг бачити

 

але повітря малювало

чи далина сама прийшла

 

я пам’ятник без пам’яті –

викинувся зів’ялим букетом

до підніжжя дівчини з веслом

 

***

розширення точки G до 3G

якщо чужу шизофренію

описати своїми словами

може виявитись що це ваша любов

 

***

вітер – скоропис повітря

демон моєї печалі

не буде дерево гнутися

я лиш листям тріпочу

 

сухенька рибко і пиво

мій штивний секс останніх послуг

уповільнений як сіль

з котрої вивітрилися сльози

 

і десь по тому що було

кішка з ангельськими крильцями

в зубах майнула

старою фоткою юності

 

коли в згадки зійшла розлука

не вернулася жодна сльоза

лиш та цівка менструальна

 

все пам’ятаю лиш звати не так

ніхто не дав мені менше

нікому я не був настільки вдячний

 

***

sms чеширського смайлик «smile»

 

коли вас не попередили що люблять

ви почуваєтесь ніби вас ґвалтують

 

cтверджувати що немає любові

варто лише переконавшись що вона є

бо умовно неіснуюче

не допущене до свідомого

здатне появлятися у здивованому

як вітрянка в дорослому віці

такий собі

тренінговий варіант смерті

 

любов

це прохідний двір типу незаймана

вона не вертає але приходить

і забирає

 

***

а розкажу я вам сон

o

була в попа собака

була собі курочка ряба

а в мене були гроші

я широко тримав обійми

і це була любов

точніше сказати і віра і надія

і мама їхня спала

аж крилами відчув

що руки розв’язані

і тут приходить сон

з якоюсь курвою

а сни я дивлюсь неуважно

більше курви інтересні

і гроші збуджені ходили і літали

і пропадали не прощаючись

не одягаючись

перформанс дурнішого

і наяву не придумаєш

і на останок білий день

як зла година

все видно а нема нічого

куди ховається ображена любов

коли весь світ

як клаптик казначейства?

а віра десь… а може тут?..

чи чорт її туди…

надія як завжди лежить в гарячці

і мама їхня спала…

коли множення робиться діленням

це не правильно

але дякувати богу лише грип

а як же звуть кого не звали

котрі приходять як одна

а ділять пам’ять ніби стадо мозку

пам’ятаю

мені треба було зробити аборт

допоможіть грошима

щоб я не родився

 

***

щось пройшло по блискавиці

ти читаєш сліди грому?

 

я невчасно? але запитаю

бо мурашки

залишають під шкірою лапки

що ти будеш відчувати після сексу

коли ти любиш а тебе на….ть

 

і вже в покинутих стражданнях

раптом ворухнеться

тінь твоїх втрат

жінка – ще одна спроба темряви

в країні щасливих людей

 

***

і в Бога я не наймудріший

і не вродливіший від хлопців на селі

чому ж мене ніхто не любить?

 

***

надрив самотності

знаки глюки

перша секунда зупинки

 

наповнення роздвоєння…

якою юшкою ти вмиєшся

таким буде колір солоності

 

рівно пусто холодно

нечутним голосом торкають кроки

оглянувшись я ловлю

лише пам’ять в щезноті обличчя

 

небо кривилось кривавилось блідло

вітер плач

вимерли птахи до самого дна легень

душі спливали у залишки чорного

 

я віршик вертикально аж до п’ят

у м’ятному плащі

як той світанок загубився в сутінках

 

ви не помітили мене

 

ДЕ ВІРА БІЛЬША НІЖ БОГ

як колібрі за квітками

падам падам падамс… по моїм сліду

ви тут не знаєте а я можу

своїм дерев’яним серцем…

я втомився від часу

 

терплю а тримаю

любов Бога серед людей…

 

якесь горе дурне…

якесь щастя чиєсь…

 

ось благають – мить зупинися

кому пощастило

навряд чи встигне зрозуміти

що то і було життя

 

господи мій нещасних

прийми від мене все що тобі треба

все найкраще що я створив

мене

і ще трохи часу

для когось

 

ми всі як непотрібне дитя

перед абортом…

за мить до смерті

перед дивом народження

 

***

змінюю порядок кольорів

властивості інші

 

поки не приходить чистота вражень

по лінії між чорним і/або білим

сповільнююсь в артеріях

засинаю

виринають не з минулого

з перестрічного часу

різних рук різних губ

 

недотикальна ласка

ніжність теплим видихом

 

учився я жити а снилася смерть

прийшла а не може торкнутись

занадто юна

не знає що станеться

коли її пустка знайде тут кінець

аж стане початком зачаття

чи воскресіння

коли з мене прокинеться

вщерть наповнена жінка

душею і/або життям

 

мені хоч розірвись між вами

 

***

то виходять то заходять

ходять-ходять-ходять

червоним пунктиром

плямки і цьомки

хтось світить мною стіну

хтось дивиться крізь мене

мені нічого ховати крім очей

я стою біля готелю заміж

 

додай собі іще сто років

той самий вечір той самий сум…

 

у жінки найбільші проблеми

через жінок

 

***

люблю жіночу наївність дівочок малих

куди іти коли вас посилають?

that is the question– думав гамлет

а одна краса (із тих що хотіли би

врятувати світ)

задумливо сказала ну от

чоловіки завжди пропонують нам

найприємніші речі коли

(ми в клопотах невирішальних –

ну хто нарешті тут приб’є поличку?)

вони нас ненавидять

куди іти? …

 

***

господи наш mudry.pro

а тепер уяви

що Адам і Єва послухали тебе

але дійшло лише тепер

сад вирубаний змій поплатився шкурою

добро і зло десь в шоколаді

пізнання отрута не ввійшла до голови…

господи ми знову невинні

(чуєш? – вибери мене вибери мене)

забери й нас назад усіх

змій поплатився шкурою

а ми придумали condom

 

***

віримо щасливим

хто кричить від болю

завжди бреше

 

***

ламані меблі і кішка

коробки з під взуття за ними кішка

в’язанки книг і кішка

старий кожух і в ньому кішка

 

все на місці на старому горищі

лиш розбита іграшка десь сховалась

мов кошеня плаче

 

***

мій сум як туман скраплюється в слова

я їх вислуховую

але вони проходять важко

от же ж б…..во нам

ніхто не думав а придумав

любов проти вічного злочин

похвалений богом після покарання

 

я тут сміюсь

а чийсь туман по мені капає тече

пам’ятаю як вона тоді сказала:

я ж не знала…

і видих розбитий об скло

мов втеча смертника від помилування

 

і знову тільки ніч ніч ніч

і не розвидниться мені…

 

***

не посилайте спраглого до моря

бо не спасе обіцяна вода

а біль кохання глибший від ножа