ПАЛІНДРОскоші СВІЖІ

 

Станіслав

БОНДАРЕНКО

У всій Європі, схоже, ще не було такого, щоб виходила книжка одного автора, кожен рядок  якої  на сотні сторінок читається однаково з обох боків. У нас така безпрецедентна тепер з’явиться  – «ЛЕВ І РЕВ – VERY WELL!». Вона для справжніх гурманів, які небайдужі до озонистих протягів паліндромів, розширення кордонів мови, поетового вміння відчувати м’язи й суглоби слова та передавати глибокий образний зміст.

Тут вільно й історично дихає не цар-град, а «дар-град» Київ, є своя «Пісня над піснями», є «віки Рюриків», «вік вовків» і «віщодар радощів», а потужна афористичність (особливо в однорядкових паліндромах) інкрустована тонким гумором. І є чуттєвий нонконформізм урбаністичного поета, котрий, до речі,  поповнив літературу власними жанрами, це: роман-паліндром, поеми-кліпи, стасворди.

А «ПАЛІНДРоскоші», які часто приходять поетові у сни, настільки позбавлені штучності, що дехто сприймає їх як звичний силабо-тонічний вірш чи верлібр.  Невипадково мовознавець і поет-звитяжець Олекса Різників після уважного читання рукопису зазначив: «Ці паліндроми примушують  думати, іноді розгадувати зашифроване в них, дочитуватися до глибин. Книга ця робить читача мудрішим, вона піде, звичайно ж, у віки».

 

***

Ти ж є! І музика таки зуміє жить!

 

***

Сачком мок час…

О, ти – сито,

саче-час:

щє і сор просієш.

 

А НА… ХОКУ, КОХАНА

…А рука – сакура.

Акурат та рука

і роздала лад, зорі…

 

ДАР-ГРАД

Київські гори майже біблійні…

Гора Хорив є і там, і у нас,

а кий (посох) обертався на щека (змія)

у Старому ще Заповіті. І вібрує історія,

і пульсує тут, як прикидане джерело…

 

Місто… От сім

вітру гуртів,

вібро-горбів

от сім!.. Наше шан-Місто.

І світу путі всі…

І суржики ж Русі…

От Сіті – тісто.

 

…Віра з боку кобзарів

(яра з боку Кобзаря!) –

віщодар радощів:

яро зоря Яр* озоря.

 

І цур руці, цур руці

хижих, ото, хижих.

І сурмам Русі, сурмам Русі

слави вальс:

дар-град

вижив.

 

*Йдеться про Хрещатицький  Яр, теперішній Хрещатик.

 

***

Є у дара спів – і… пса радує.

 

***

От сан: на сто

віків

раз, бо… Кобзар!

 

ЩО ДОЩ?

І світу путі всі

вимив,

і цвіт у путівці

вижив.

 

***

Я і це… не Венеція?

 

***

Рим, о ти – Житомир!

 

РИМУ – МИР!

 

Лев і рев – very well!..

Мер і мир, Рим і Рем,

і Ромул (у морі?)…

Миру мир, Риму – Рим!

І… локша – на… школі!

 

***

Майданівцям

У нишпорку укроп шину

(ваксу) пускав:

тич ваксу – скавчить,

тич шину – нищить,

тич, во, – мовчить!..

 

УДАР «ГРАДУ»

Аксакалам – мала каска…

А шакалам – мала «каша».

 

І «МАСИ» САМІ…

(на початку війни)

 

А то мін німота…

Там – рагу гармат…

– А то «мас» самота…

– Тату, тат,

а міна німа?..

 

– Там от вам автомат!

Вам то: дід от… мав.

– Тату, тат! Тату, тат,

а мені нема?..

Били б, ото, били б!..

…………………….

…А тиша шита,

милі, білим…

Вів-оповів

сагу фугас…

Вив… Оповив

сагу – угас…

…І – путінці міцні, тупі:

недороси – сор один…

– Зараз –

ви-жить!.. Бо… щоб ти жив!

…А в яр мете… Темрява:

низ неба – бензин.

 

І ВИ ЖИВІ

(у шпиталі)

 

Нариви ран…

Сна реверанс…

І вижив, і…

І ви живі!..

 

Е, БУЛО, ГОЛУБЕ!

(спогад лікарський)

 

Не було – до Лубен?..

Ні, було: голубінь…

І що було – любощі.

І вартував у траві

диво-коси соко-вид…

І циці, і циці…

 

І це було, голубиці:

жага, – ага ж…

О, літечком смокче тіло

жага (багаж!)…

 

І жив овид дивовижі:

і було – голубі

і дебелі лебеді

довкруж! І журк вод…

І дотоді, дотоді

вік було голубків,

темряве, не в’ярмить.

 

…Ти – мить. Ти – мить,

а варта віків!.. А трава

жива і нині! А ви ж?..

(Ожив овид, дивовижо,

а ви жива?)…

Живі ви ж?!

 

ДІЛ СЛІД

Окрім вивезених до Росії

сотень полонених, туди ще

повезли-вкрали з Донбасу

й десятки дітей-сиріт…

(з фронтових повідомлень)

 

І честі міт, і міт сечі –

діл слід…

Мечем ікру, уркі? Мечем…

А чад здача –

діра на рід.

 

ДОХОД

Кірілу Г.

«Лірік» Кіріл

ліру дуріл

(Кіріл – клірік).

Кіріл і «дну» – гунділірік…

 

***

…Та і Раша – шаріат.

 

***

А табори?.. Роба та –

роба, забор…

АТО, бори робота:

гроба – за борг!..

 

***

Я лукава куля,

І… люлі-люлі…

 

НАГУЛЯ ЛУГАНЬ…

А та «вата»!..

А та… вузи шата, шизувата.

Он, диви, там – мати!.. Видно?

Мати – там!..

 

І ОКОПИ – ПОКОЇ

(нова «Пісня над піснями»)

                          О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний.

                           І ложе у нас – зелень.

                              («Пісня над піснями» царя Соломона)

 

І окопи – покої

милим.

А шана наша

ушанувала лаву нашу.

Огонь жінки – лик ніжного…

 

Ясю – Люся*:

«Ясю, о… боюся…

Ясю, а… даюся!..

Я свято – от я вся.

Я – сіль і ліс я:

напою, о Пан,

я собою!.. О, боса я.

І окопи – покої,

конура – дарунок

милим…

А винна чуттів квітуча нива…

Це ти – читець

нив от – рухів і хуртовин,

це ти митець

нивоновин.

О, коло мене не молоко –

мед! Ідем:

тут я! Я тут.

 

Ми – не газ!.. А загинем

дорана – за народ

(мо’, за роту) – то разом!

Зірки ми – крізь

життя… Я – ти ж!

Я, ти – життя.

 

…Тне дизер-президент,

тне тент

і торг у «гроті»,

а воля ялова!..

А ти, – капітан («а тіпа Кита»!)

мав маршала шрам… Вам

рівного нема. Амен!.. Огонь вір

ми ж: он мир примножим…

Огонь дул блудного

(дул блуд)

минає. А ним

сепара пес

і поласує у салопі…

 

А наша шана –

це наш шанець».

 

*Імена героїв змінено.

 

***

О, ви зором – морозиво!

 

***

А літати?.. – та: тіла!..

А Ладу ж удала…

 

***

Я і міс – сім… і я…

Я й місіс – сім’я.

 

***

Н.

Он жінка так ніжно

береже жереб!..

 

***

– Ментівко, квітнем?

І чинам рекетирити?

Тирите, керманичі!..

– Петре, вертеп

Утнемо менту?

Утнемо менту,

Петре, вертеп!

 

***

– Волі вам, Авілов?

– Волі нам, Манілов!

 

***

В резерв, музо, розум? В резерв.

 

***

А, нот цнота:

Моцарта – матрацом?!

 

***

Ого, сил у лисого,

ого, тил у литого:

ума – на Панаму!..

 

***

В Оклахомі Мохалков –

Нахалков, Окла-хан…

Во каков, во каков –

нахапан, напахан!

 

***

Лабала Алла: бал…

Алла бали лабала.

Алла – баба бала:

Алла куш шукала.

 

***

На вас… саван?

 

РЕПЕР

(біля метро «Хрещатик»)

 

Репер не чув (учень-репер),

не чув учень

ребер…

Тепер – репет.

Тепер – репет,

тепер ото репет.

 

VIP-СПІВ

Рівень?! Не вір:

півень – не vip!..

Не вір в рівень –

не vip-співень!

 

***

А ваду удава

уваж: жре держ-жа-ву!..

 

КАТ САМ МАСТАК

                                  П. П.

А мучити ти, чума,

мастак маси сам. Кат сам…

 

VIP-СОЛОСПІВ

(крізь бюджетні діри)

                            Георгію Б.

Кошторис – сиріт шок:

vip-солоспів…

Кошик кишок? –

він, Жоро, порожнів…

 

***

О що, о що

дало кошт: шоколад!

І що? – мощі?..

Дало лад?

 

***

Віра – чин яничарів?..

Віра – чара чарів.

 

***

О ви, лжо: мене неможливо…

 

ХАТА НА КАНАТАХ

(західняцький цикл)

1

Ого, в тазу пуза твого!..

 

2

А та зупа – пузата…

А та зупо-пузата хата,

хата на канатах,

хапа за пах.

Хап-хіп – піх-пах…

 

3

Руб мала (каламбур),

а ламала… мала.

а ламала, ла-ма-ла!..

 

***

І те крам – у маркеті,

і се крам – у Маркесі!

 

***

Я і голота? – патологія.

 

***

Ідем, де ведмеді?

Іде леді!

 

***

А та гора – рогата…

А дорога нагорода.