ІМПЕРСЬКА МАНА
Нездатна історія вчити
тиранів, що сліпнуть в жадобі,
а Богом дарований розум
втрачають в імперській мані,
бо славлять себе нарочито,
як ідолів світлих і добрих,
одначе диявольську позу
приймають в страсній маячні.
А замість Месії зі Сходу
іде маніяк владолюбний,
який несусвітнім видінням
осліплює власний народ.
Тож демон маразму вже сходить
до вищого ступеня згуби,
бо в нашу спасенну родину
веде потойбічних заброд.
І корчаться мрії потворні
в агонії гнаного монстра,
що прагне з ганьби воскресити
імперію сказу свого.
А стогони дзвонів соборних
шаблюку прабатьківську гострять
супроти царків ненаситних,
неначе жертовний вогонь.
ОКРАДЕНІ ІЛЮЗІЇ
(ТРИПТИХ)
- ДОБА МАРНОСЛІВНОГО БЛУДУ
Вкраїну вкриває
доба марнослівного блуду,
де хтиві пролази
нагадують грішних божків,
котрі короваєм
задобрюють юрмище люду,
як привиди ласі,
що корчать із себе волхвів.
Бо пастирі блудні
показують душу потворну,
коли відкидають
від себе чесноту твою,
що лисам облудним
ввижається вісником чорним,
чий поклик жадає
зганьбити дволику сім’ю.
Тож лицарі ниці
різняться лиш кольором збруї,
як братія хитра,
помазана миром одним,
котре з багновиці
женуть сьогочасні буржуї,
а погляд відкритий
злі більма дратує, мов дим.
- КРУТІЙСЬКИЙ ПІАР
Палкі красномовці,
немов крутії лиходійні,
публічно жонглюють
цяцянками віщих казок,
що тануть невдовзі,
неначе прощальні надії.
Бо слово нехлюйське
спливає маною в пісок.
А праведна байка
лишається шкурним піаром,
яким ошуканці
вивершують лики свої.
І вдача глитайська,
прихована пастирським чаром,
вишукує бранців,
що збільшують панські паї.
Сценічний месія
росте за рахунок масовки
і гребує нею
опісля штукарських вистав.
Крутійська стихія
під майвом словесного шовку
гордує твоєю
строфою і вченням Христа.
- ДИЯВОЛЬСЬКА ГРАНЬ
Народники знатні
задешево кидають натовп
під стягом спасенним
у пекло князівських змагань.
Гетьманська принада
на обрисах тронного злата
в’є нетрі мерзенні,
де чути диявольську грань.
Народною кров’ю
змивають князі лицемірні
агонію хтиву
походу свого на престол.
Бо грубою грою
стають одкровення турнірні,
коли лейтмотивом
чорніє страсний ореол.
Отамани браві
воюють за спиною люду,
одначе нездатні
його вберегти від заброд.
Отож у неславі
химерні достойники блудять.
Бо сотні крилатій
тепер присягає народ.
ПАРНАСЬКІ ШЛЯХИ
(ДИПТИХ)
- ШТУЧНІ РЕГАЛІЇ
Красуються часом
нездари у зоряних лаврах.
Але здобуває
регалії штучні позер,
що ходить Парнасом,
як тінь безголосої пави,
а трутним розмаєм
розпалює знаду химер.
І корчаться сліпо
облудливі привиди втіхи,
які марнотою
наповнюють хтивий міраж.
Бо маревний зліпок
штукарської тьмяної віхи
потворою злою
повзе в чарівний антураж.
А блазень безплідний
стає корифеєм придворним,
якого до трону
наближують знатні сліпці.
Одначе безслідно
зникає поміст бутафорний
під сяйвом амвону,
що кличе нетлінних співців.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
- ПАЛКИЙ КАМЕРТОН
І тільки довершена пісня
сторицею платить поету,
якого блаженно підносить
над клікою сірих писак,
що пнуться на форум провісний,
поєднані змовницьким злетом,
немов забуттям вінценосним
на зламаних грою списах.
Бо саме римач примітивний
веде віршарів посередніх,
щоб лицарю слів недосяжних
парнаські шляхи перейти.
Тож чути убогі мотиви,
підвладні гучній опереті,
де линуть безликі пасажі
супроти чеснот пресвятих.
І блудить співецьким олімпом
сновида пустельного кону,
чий голос ілюзію співу
леліє в нудотній луні.
Бо майстер у Божому німбі
говорить палким камертоном,
що ноту любові та гніву
вивершує кожній струні.