Микола Біденко і молоді авангардисти

 

 

Вшановуючи пам’ять Поета, ми, учасники Всеукраїнського літературного об’єднання “ПОЕТквАРТаЛ”, провели конкурс аванґардної поезії “СЛОВОСФЕРА” імені Миколи Біденка та однойменний міні-фест, який проходив у одному з улюблених місць відпочинку поета у селі Розкішна Ставищенського району, що на Київщині.

Біденко згуртовував і продовжує згуртовувати навколо себе людей закоханих у справжню поезію, тих, хто ще за життя стали його родиною, і вже нових послідовників та учнів.

Пропонуємо вам знайомство з переможцями конкурсу аванґардної поезії “СЛОВОСФЕРА” імені Миколи Біденка та їхньою творчістю. Аванґардна поезія – це досить умовне визначення, це поезія сучасна, новаторська, але без заперечення чи відриву від традиції. Так чи інакше, справжня поезія молодих є аванґардною, бо прагне бути попереду, бо інша, ніж у попередників.

Олександр Букатюк,

член НСПУ, ініціатор Всеукраїнського літоб’єднання «ПОЕТквАРТаЛ»

 

Єлизавета Новак (ummsbiaus),

(1-ше місце)

Кілька слів про себе:

Моє ім’я Єлизавета Новак, але зазвичай я зву себе ummsbiaus. Поезія: для мене схожа на величний палімпсест, який нашаровує давнину на новаторство. Київ: тут я народилася і живу; енергія цього міста вирує у моєму тілі. Традиція: є основою моєї творчості; народність та образність звуконаслідування – ось де ховається справжній зв’язок слова і думки. Пам’ять: генетично пов’язує нас із предками, етнічно – ми думаємо і пишемо однією мовою, історично – ми абсорбуємо світ в усьому його розмаїтті. Нещодавно: мій скромний переклад Вільяма Батлера Єйтса було надруковано в чудовому журналі «Всесвіт». Одного дня: мрію видати збірку, відродивши в ній прадавню традицію символізації слова, й натхненно створити ілюстрації до поезії власноруч.

 

ПТАШИНИЙ РАНОК

а слідом…

за ніччю йдуть,

спо-

остерігають

пильно,

слідом…

летить…

і чуть!…

дзьоби стискають щільно…

лясне леткá омана:

чур чудо-вічок пана,

Ранком якого звуть,

його світань-маля

ле-ле-лелечо біле,

(а слідом!

летить!

земля!)

і розплітає тіла

чеп-чепурну чупринь,

лине багать волосся,

земле, надрання зринь!

Ранку гілля сплелося,

ле-ле-лебідки клик,

крилами лір злітає,

і розливає лік,

мов океан безкраїй.

ружами рине-ллється,

ляля ла-ластів’я

посвіт у небі в’ється —

(а слідом!

летить!

земля!)

ле-ле-ле-лéжень сиво

лящить як сум відлунь,

хлющить, немовби злива,

лу-лу-лускатий лунь.

біле та ніби з насту

небо стає смугастим,

і застеля поля,

лине лелечий ляскіт,

світ увесь окри-

ля,

і за блакиті птаством

слідом летить земля…

Томаш Деяк (2-ге місце)

 

Томаш Деяк. Ужгород. Поет, музикант. Переможець всеукраїнського конкурсу поезій Dictuum 2014, автор двох збірок текстів Гра з (лю) цифреблатами (Ліра, 2011) і Колискова Кусто (Крок, 2014).

 

***

між схрещених поглядів, вух напружених

піснями і танцями вчиняючи помсту

він кожну секунду ще надолужував

гостро

вгортався у простору постіль, краявся

на шмаття і ртуттю сповзався купи

за хвіст удачу ловив на “гаряче”

ламав драконам останні зуби

і мідні трупи котрі він пройшов наскрізь

стояли в воді до самого полум’я

червоне сонце ховало до нього заздрість

полуднем

а потім у вечір впадаючи полем покошеним

уже впокоєний, стишений і м’який

він, ніби ніколи не було нічого гострого

сонно вкладався у море її руки

випаде знову сміх і безлика синь

тих кого можеш неси

усе інше кинь

в бій за хустки й каблучки йдуть без кінця

тіні словосполучень

лицарі твого лиця

Гензель лишає по собі крапки й тире

сюжет витирає соплі

ніхто не вмре

дівча намалює гусінь відкусить гриб

осінь сезон відпусток

у царстві риб

легко і непомітно минає свят

впійманий на мовчанні

своїх ягнят

Валентина Люліч

(3-тє місце)

 

Народилася 30.03.1983 в сім’ї службовця. З 1989 постійно проживає у Рівному. Член Національної спілки письменників України, заступник голови Рівненської обласної організації НСПУ. Працює у жанрі співаної поезії, автор кількох збірок, бард. Свої вірші та твори інших авторів кладе на музику і виконує на літературних вечорах та зустрічах в супроводі гітари. ЇЇ твори надруковано у багатьох часописах України, Білорусії, Канади. З 2005 року постійно працює в органах прокуратури Рівненської області на різних посадах.

 

***

на чорному чорні

на білому білі

врізаються корні

цнотливістю лілій

танцюють у берцях

бажання безсилі

порізом на серці

сльозами на тілі

затворні

потворні

чорніші

за чорні

насіння

чорнушки

на жорна

на жорна

на рани

на шрами

між нами

у храми

ченці

коридорні

ідуть табунами

бо ми чудотворні

бо ми неповторні

такі ілюзорні

такі бутафорні

однаково

білі

однаково

чорні

а в душах тотемно

то світло

то темно

у двері казенні

вгризаємось ревно

непевно

даремно

шукаємо

терни

щоб важче

до болі

до крові

до скверни

і так

безперервно

системно

там темно

ми діти підземні

у власній могилі

до мороку темні

до вічності білі

 

№12 (200) 16 червня 2017

  • Pingback: Get your documents written perfectly()

  • Георгій Бурсов

    АНАСТАСІО СОМОСА ГАРСІА

    «Може бути, і сукин син,

    проте це наш сукин син»

    Франклін Рузвельт

    https://uploads.disquscdn.com/images/d131c63eada7c616fa6eab3de6e5da035cc9b2bb0a9641e48faaec65330d1314.jpg https://uploads.disquscdn.com/images/80f85b0cc8b58bf594de5c2370a61ac23d076960ef5e98a93f6eec7c28ec205a.jpg Він добре знає, що він падлюка,

    що бреше кожного дня у вічі.

    У вітальні козацька шаблюка,

    ще інші почесні регалії чоловічі.

    Його обходить громадська думка,

    лише хвилюють бухгалтерські звіти.

    У телеоб`єктиви голодним щось плямка,

    коли власні щоки не перестають рожевіти.

    Коли тим, що в людей називають очима,

    безсоромно у жертви втупився…

    …порода гешефтна його незнищима,

    не було, щоб й копійкою він поступився.

    Кров людськая для нього водиця –

    – у бронетрусах власна дупа потіє.

    Зранку може на людях напитися:

    – ну, то й що, що народ животіє?

    Вже найближча обслуга ховає очі,

    усе важче ботам відбрехувать.

    Хтось вже втік подалі світ-за-очі –

    – гризоти сумління нічим улещувать.

    Холуї перестали пеани співати –

    кнопку включили «самозбереження».

    Де й кому цього виродка здати?

    – нотують щоденне спостреження.

    Й досі вірить він, дядя в циліндрі

    прихистить, заховає від натовпу…

    Прийде, прийде кінець ненажері !

    …Цейса оптика й хрест на прицілі

    покладуть до сімейного склепу.

    2017р.