ХАТА. Симфонія

Adagio (повільно, спокійно)

Ти яка?

Кружля над тобою мрія крилата,

– чому я не сокіл…

Хата.

Ти яка?

Горілонька до чарки, і кума до свата.

…вранці блима каганець.

Хата.

Ти яка?

Матіолою любистком напахучені дівчата.

Молодиці розпашіли, карі очі…

Хата.

Ти яка?

Кварта самогону у кутку почата.

Свіжина й капустка на столі.

Хата.

Ти яка?

Над дверима ластівок пташата…

…годувальники батьки.

Хата.

Ти яка?

Чекає в сінях квочка на курчата.

Промінчик сонця… сніг розтанув…

Хата.

Intermezzo (посередині)

Ти хто?

Похилилась на вітрах, на боку заплата.

Де крейда біла – жовта глина.

Хата.

Ти хто?

Моксель-ординцями проклята.

Хліба крихта – на мільйон ротів.

Хата.

Ти хто?

Була я стрункою, а нині горбата.

Крізь реп`яхи – до кладовища…

Хата.

Ти хто?

В кандидата в лавреати рима вайлувата,

– про своє синівство мимрить.

Хата.

Ти хто?

Альма матер городського ристократа,

з верболозної колиски дременув.

Хата.

Ти хто?

Тараса й Лесю започато!

…й незлічених яничар-манкуртів.

Хата.

Allegro (швидко)

Ти чому?

Син на батька, брат на брата…

Вороженьки ріднокровні.

Хата.

Ти чому?

Господа молила, поверни з війни солдата,

…без руки… аби живого…

Хата.

Ти чому?

Породила укро герострата.

Гірким димом звідусюд.

Хата.

Ти чому?

Знов покірно виглядаєш ката,

спалена… порубана… зотліла…

Хата.

Ти чому?

Зрадників селекція… історія цибата…

…в камуфляжних вишиванках…

Хата.

Ти чому?

Ой, людоньки, не винувата!

Під стріхою покручі рождаються.

Хата.

Cantata (фінал)

В ній радість з горем у гранчак налито,

нещастя з щастям порівну поділено.

Зрадливість черво-чорним вишито,

а біль утрат квачем забілено.

У подумках вертаємось до хати,

коли навколо пустка Торрічеллі…

коли втомилися щодня блювати,

сумлінням учорашнім гендлювати,

а за спиною майорять міські борделі.

У Скіфії загублені сліди царя Аргота,

прабатьківщина наша зникла у віках.

…з набоєм холостим атомна гармата…

Дарма вишукувать нам щастя у сармата

поміж відбілених також його хатках.

Змагаємось з чужинцями камінцями.

В козацьких жилавих руках ломи…

Скіфи і сармати давно вже стали українцями.

Чи станем українцями колись бо й ми?

2018р., грудень