Дацизми

 

Василь ДАЦЮК

  • Людина серед оточуючої природи повинна відрізнятися тим, що не свиня.
  • Непомічена, належно не поцінована, навіть найпотрібніша праця є даремною.
  • Не можна зробити світ світлішим, додавши в нього бруду.
  • Несвідома вівця – страшніша вовка (не з Біблії).
  • «Людина – звучить гордо», якщо вона не хохол.
  • На світ дивляться усі, а бачать його одиниці.
  • Про долю: всякій жабі судилося своє болото.
  • Розум – це здатність використовувати свої й чужі досвід і знання.
  • Нікчемний і жалюгідний той народ, який зневажає рідну мову та культуру, а його моральний стан це насамперед результат нікчемності і жалюгідності національної еліти.
  • Чудес не буває, якщо їх не створювати.
  • Кожен має свою правду. Сукупність цих правд є неправда.
  • «Людина людині – вовк?». Вовк вовкові – баран.
  • Старість – це коли роботи попереду ще дуже багато, а часу вже мало.
  • Дурість – не трагедія. Це лише різновид інтелекту.
  • Мораль – це колективна угода про поведінку між людьми, за якою наймерзенніший негідник може стати національним героєм.
  • Ніщо так не псує стосунки, як надумана образа.
  • Парадокс – чим моральніша людина, тим більше у неї ворогів.
  • Зло – тимчасове, добро – вічне. Проблема лиш у його кількості.
  • Ніщо так не губить віру простих людей у майбутнє, як нікчемність політиків.
  • Коли гине нація – першою зникає мова.
  • В політиці вартніші не ті, що вміють боротися, а ті, які тямлять будувати.
  • Немає більшої трагедії, як політична комедія.
  • Борючись за свої права, бодай зрідка згадуй про обов’язки.
  • Бути людиною — це не право, а обов’язок.
  • Найбільша людська спокуса – спокуса стати твариною.

Селище Миропіль на Житомирщині