Бо змова свавільна панує у вироках грішних…

 

 

Владислав Стольников

 

ПОЛУДА ЗАМОВНОЇ ЗЛУКИ

Відступників манить

полуда замовної злуки,

яка бронзовіє,

мов ідол пустельних світів,

а зоряну манну

підносять задобрені руки

безплідним повіям,

що ходять під німбом сватів.

 

Бо змова свавільна

панує у вироках грішних,

які оскверняють

незаймане покуття муз.

А бляклою цвіллю

вкривається красна афіша

нездар, що пірнають

в ілюзію янгольських блуз.

 

І тоне неспинно

святиня вершинного кону

в облудному царстві

блюзнірських торгів та дарів.

А фенікси линуть

з пучини страсного полону,

бо тане митарство

в ясі прибутної зорі.

 

 

Новітнє знамення

Провіщують душі

покуту запроданій знаті.

А гребені магми

зростають у кратерах доль.

Бо націю душить

наруга дволиких магнатів,

що заново прагнуть

знайти прибуткову юдоль.

 

Отож і надалі

сваволять перевертні хитрі

царів учорашніх,

покритих імлою вигнань.

 

Хоч сотні, повсталій

супроти облудної митри,

несе Отченаші

крило Великодніх світань.

 

А докір героїв

встає із могил споконвічних.

І дзвонять на сполох

ключі журавлиних надій.

Тож кличе до строю

зоря невмирущої Січі,

бо маревний Молох

зникає в облозі святій.

 

№10 (198) 19 травня 2017