Владислав Стольников
ПОЛУДА ЗАМОВНОЇ ЗЛУКИ
Відступників манить
полуда замовної злуки,
яка бронзовіє,
мов ідол пустельних світів,
а зоряну манну
підносять задобрені руки
безплідним повіям,
що ходять під німбом сватів.
Бо змова свавільна
панує у вироках грішних,
які оскверняють
незаймане покуття муз.
А бляклою цвіллю
вкривається красна афіша
нездар, що пірнають
в ілюзію янгольських блуз.
І тоне неспинно
святиня вершинного кону
в облудному царстві
блюзнірських торгів та дарів.
А фенікси линуть
з пучини страсного полону,
бо тане митарство
в ясі прибутної зорі.
Новітнє знамення
Провіщують душі
покуту запроданій знаті.
А гребені магми
зростають у кратерах доль.
Бо націю душить
наруга дволиких магнатів,
що заново прагнуть
знайти прибуткову юдоль.
Отож і надалі
сваволять перевертні хитрі
царів учорашніх,
покритих імлою вигнань.
Хоч сотні, повсталій
супроти облудної митри,
несе Отченаші
крило Великодніх світань.
А докір героїв
встає із могил споконвічних.
І дзвонять на сполох
ключі журавлиних надій.
Тож кличе до строю
зоря невмирущої Січі,
бо маревний Молох
зникає в облозі святій.
№10 (198) 19 травня 2017
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал