Вєра Бурлак (у
заміжжі Жибуль; псевдонім Джеці) – білоруська письменниця, перекладачка,
літературознавець. Народилася 1977 р. у Києві. Закінчила філологічний факультет
Білоруського державного університету (2001), де нині працює доцентом. Кандидат
філологічних наук. Авторка поетичних збірок “За здоровий спосіб життя!” (2003),
“Убий у собі Сократа” (2008; спільно з В. Жибулем), “Діти і привиди” (2012),
прозової книжки “Твори сонного жанру” (2011), монографії “Дитяча поезія
Срібного віку: Модернізм” (2004). Учасниця численних мистецьких проектів, у т.
ч. заходів постмодерністського руху “Бум Бам Літ”. Твори перекладалися
англійською, німецькою, польською, російською, українською, чеською мовами та
есперанто. Зокрема, вірші В. Бурлак в україномовній подачі друкувала М.
Кіяновська.
ОГОЛОШЕННЯ
Паркан; мовби серце, що рвійно
ятриться, –
Тремтить папірець у пітьмі без
зірок:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Брати! Співвітчизники! Гості
столиці!
Рятуйте! Згубився ліричний герой.
Двадцятидволітній, як ви,
пречудовий
(бульдожка чи бабця з брудним
мандрівцем),
Коли зазирне він до вас випадково,
Його ви впізнаєте зразу в лице.
Тоді, я прошу, наберіть-но мій
номер.
Будь-що я віддам – навіть золота
віз…”
Читаю – і в сірості гумор мій
тоне,
І фари цвітуть, веселкові од сліз.
ЕЛЕГІЯ № 3
Я знаю дівчинку Кацєчку,
Що витягала з петель кошенят,
Яких закатували сусідські
хлопчики,
І мало не позбулася ока.
Я знаю дівчинку Кацєчку,
Що підбирала цуциків
із поламаними
ребрами –
Жертв дорослих дядечок, –
І мало не позбулася ока.
Я знаю дівчинку Кацєчку,
Що через помсту за розтерзаного
горобця
Поклала кавалок скловати
В кишеню старшому брату
І мало не позбулася ока.
Я знаю дівчинку Кацєчку,
Що позбулась ока,
Запалюючи газову плиту.
Я знаю дівчинку Кацєчку,
І мало не позбулася ока.
ПЛАГІАТ
Артюр Рембо натягнув між дахів
мотузки,
Між зір натягнув залізні линви,
Я прийшла й викрала усе це.
І ось танцюю.
БЕРЕЖІТЬ ЗУБИ!
Я мукала в трубку старанно
З усмішкою скривлених губ,
І ти зрозумів, мій коханий:
Тепер мені вирвали зуб.
І я зостаюся без зуба.
Він зараз чекає мене
Отам, де з тобою ми, любий,
Буваєм, лише як заснем.
А сниться нам темна доріжка,
Мов зірка, над нею блищить
Дівочо-беззуба усмішка,
Пригожа та чиста в душі.
***
Один дослідник по секрету
Сказав, що Моцарт межи справ
Писав канкани, оперети,
А реквієму не писав.
Як чув: “Показуєш його нам?” –
Щораз відповідав: “Ну ні,
Той твір замовив пан у чорнім.
А раптом реквієм – мені?”
Коли жахлива доля в домі
Кружляла, мов докучна міль,
Із ліжка, нібито у втомі,
У стелю плюнути умів,
Насвистуючи ноту “мі”.
Він із обличчя долі сплін лиш
Читав, а часом – і докір.
“Тут ноту написати ліньки,
Уже не кажучи про твір”, –
Казав – і жив потішно й легко,
Мов козир мав у рукаві.
Роки летять кудись далеко,
А він живий усе й живий.
ТВОРИ УЧНІВ 7-ГО КЛАСУ “Б” ЗА КАРТИНОЮ К. МАЛЕВИЧА “ЧОРНИЙ
КВАДРАТ”
Маша Ж.
(У віршах, цитується уривок)
… Чорний вечір. Чорний кіт
Лізе в чорний димохід.
Димохід – це чорнота. Відшу-
кайтетам кота.
Паша М.
(теж у віршах)
Негри – то чорна раса,
Представники робочого класу,
Ми, учні сьомого класу,
Представляємо білу расу.
Білий чорному брат.
У Малевича чорний квадрат,
Але є і білий квадрат.
А якщо озовуться скіни,
Краще ставмо їх до стіни
І спускаймо штани.
Ми з Малевичем – проти війни!
Міша М.
Ім’я Казимира Малевича в кожного з
нас
викликає захоплення й задоволення.
Казимир Малевич – великий
художник.
Картини Казимира Севериновича
хвилюють багатьох людей. Він
зумів передати на них свої настрої
та
філософські думки.
Мене дуже хвилює картина
Костянтина Казимировича “Чорний
квадрат”. Вона нагадує мені мої
філософські думки про вікно в
потязі,
яким я їхав уночі на південь.
Творчість Казимира Костянтиновича
Малевича назавжди залишиться,
щоб хвилювати нас і передавати
свої
філософські думки. Недарма на
могилі Малевича також установили
чорний квадрат.
Таня Ж.
Мені картина Малевича “Чорний
квадрат” подобається тим, що за
нею нема чого писати. Картини за
якими
ми писали раніше треба було
описувати
докладно. Хлопчик отримав
двійку, у нього портфель і собака,
дівчинка при відчиненому вікні
робить гімнастику, лютнева лазур
складається з білих беріз і
синього
неба. А чорний квадрат – це просто
чорний квадрат.
Вася М.
Моя улюблена вчителька.
Вольга Ригорівна – моя улюблена
вчителька. Вона ніколи не ставить
нам поганих оцінок. Вона красива
та посміхається. Вона водила нас
на екскурсію в музей Максима
Богдановича. Там дуже цікавий
ведмедик
в оранжевому одязі.
Іще Вольга Ригорівна не забирає в
нас
мобільники як учителька математики
й не
б’є нас щоденником по голові як
учитель
праці.
Я дуже шкодую що мені ще
не можна одружуватися. Я дуже
люблю Вольгу
Ригорівну і хочу щоб усі вчителі
були
схожими на неї.
Ваня М.
Мені не нравиться Картина Малевича
“Чорний квадрат”. Кажний дурак
міже
здєлати таку картину. Но никождий
дурак зміже таку картину продати.
Максим Ж.
Художник Каземир Малевич жив у
радянський час. Радянська дійсність була такою
жахливою що на неї дивитися не
хотілося. Хотілося заплющити очі й
не бачити нічого. А якщо заплющуєш
очі й довго так сидиш, починаєш
бачити тільки чорне. А квадрат
тому
що картини частіше за все квадратні
чи прямокутні. Я не згодний
із Задорновим що Малевич картину
малював довго. Він її намалював
одразу. Я думаю, Каземир Малевич
намалював жахливу радянську
дійсність, яку він не хотів
бачити.
Жанна Д.
Малюнок, уміщений до підручника, –
це не “Чорний квадрат” Малевича. Я
бачила справжній “Чорний квадрат”
на виставці в Москві.
Казимир Малевич – представник
напряму “супрематизм”. Якщо
поглянути
з цього боку, то малюнок у
підручнику
навіть кращий: він показує в
чистому
вигляді супрематизм. Але мені
ближча картина, котру намалював
сам
художник: не зовсім геометрично
правильна, з потрісканою фарбою
й, отже, не зовсім чорна. Мені
здається, на ній намальовано
більше
ніж просто чорний квадрат. Але як
це назвати, я не знаю.
Саша У.
На картині К. Молевича чорний
квадрат
намольованоий щось незрозуміле
зовсім не знаю що тут писати
картина
й картина звичайна К. Молевич
великий
художник більш *********** ######
### #### #####
Із білоруської переклав В’ячеслав
Левицький
________
Згідно з панівною тенденцією, питомо
білоруські власні назви у творах передаються з максимальним урахуванням
орфографічних, орфоепічних і лексичних норм білоруської мови: Кацєчка, а не
Катруся; Вольга, а не Ольга. Виняток становить написання Максим Богданович
(замість Максім Багдановіч), що відповідає традиції (пор.: п. 7 § 107 чинного
українського правопису). Деякі особливості авторського правопису збережено. –
Примітка перекладача