А журавлі вже так далеко…

 

Анна Космач

 

Позбираю осені дукати

Й віднесу…

Куди? В Швейцарський банк.

Будуть «мертвим ділом» там лежати?

Ні, тоді туди я не віддам.

Поскладаю  в шафу на полиці.

Решту – про запас (і – під матрас).

Змерзну – куплю шапку й рукавиці,

Трішки, може, вділю і для вас.

Осені дукати всього варті:

Це тепло, добро, душевний щем…

Гляньте, як горить осіння ватра,

Як палає в позолоті клен!

І не хочу іншого багатства,

Досить цих червоних яворів.

Й сонечка остання щира ласка –

Вище всяких банків і скарбів.

 

***

Повзе туман, мов сивий привид,

Легенько доли накрива.

А днина швидко сушить сливи

І возить з пралісу дрова.

 

Вітрець давно зламати хоче

Одніське, висохле, стебло,

Та лиш навколо затріпоче

І все залишить, як було.

 

Ще, ніби, тихо, тепло, легко,

Ще дід пастушить у яру.

…А журавлі вже та-а-к далеко.

…А серце входить у журу…

 

Ховає день в футляр поспішно

Коштовну сонечка печать.

І вже не чує пересмішник,

Що гуси дико так кричать.

 

Діброва вкрила листом спеку,

Сльота зашторила вікно…

…А до тепла вже та-а-к далеко.

…А чи повернеться воно?!.

 

Виходь, задумо, на розмову,

Згадаймо, як усе було.

І, може, знову…Може, знову

На мить огорне нас тепло.

 

Кохана! Як глядіть не легко

На паморозь в твоїй косі!

…А журавлі вже та-а-к далеко!

…А чи повернуться усі?!.

 

***

Зранечку помолюсь…

Може, не помилюсь.

Нині святого Луки –

Висаджу часники.

…………………….

Щезни, нечиста сило:

–               Во ім’я святого Луки…

 

Те, що я посадила,

Хай виросте, як кулаки.

 

***

Ця осінь нагадує Реріха дивні полотна,

Де мудрістю дихає крапочка…

рисочка кожна.

В ній – спалах відтінків, як зір у його.

І – моєму небі,

…Та розум вселюдського братства –

Жебрацтво,

О Музо велика, без Тебе.

Ця Осінь тотожна всесильній

пожертві Месії:

За край свій не вмерти – безбожно!

Нове – для прийдешніх посіять!

По-сі-я-ть!..

Ця Осінь…

Чи Осінь?

Чи вибрана серцем Дорога:

Усім вдарувати, як досі,

Взамін не узяти нічого.

…Ця Осінь – що Заповідь Божа,

З якою піду в домовину,

…так схожа,

Ой, схожа –

На рідну мою Україну:

Красива батрачка,

Душею – вельможа…

 

…ой, схожа!..

 

***

Осінь, просинь…

Сонце світить скупо.

А у мене на городі пляж –

Гарбузи з оголеними ду..ами,

Вітер робить легкий «макіяж».

Вліво-вправо ніжно тягне вусом.

Блудниці жовтаві, не лежіть.

І червлені у паски зелені –

З хмари покривала зав’яжіть.

Бо на світі уже досить сраму

Ми ж бо – Україна! Й в тому суть,

Що в душі величнішого храму.

Ще безцінні цінності  живуть.

Ми ж бо були завжди слуги Цноти

І її, як око, берегли.

Хто ж нас баламутить й у болото

Хоче зсунуть Честі береги!

осіння

Осіння байка

І.

День осінній рудий, як лис,

Мовчки, на сіні, галузу гриз.

Голу-голу, геть без листків,

Вже її жар осінній не грів.

Не галуза, а просто скелет,

Не напише про неї поет,

Яка ж гарна та пишна була,

Особливо тоді, як цвіла

І плескала в зелені листки,

Розкидала з квіток пелюстки…

ІІ.

…День осінній, рудий, як лис,

Зовсім-зовсім галузу обгриз,

Повернувся на бік й забув,

Бо на вільсі старій заснув.

Як проснувся, жбурнув униз

Й сам на гілці сухій завис,

Бо він просто осінній день –

Без тепла, без пташиних пісень.

Вільха теж, як жура стара,

У дуплі її світ догора.

Не врятує й під боком струмок –

Він бо теж геть притих-примовк,

Ледве-ледве під ніс жебонить,

У намулі з жабами сидить.

 

ІІІ.

…День осінній рудий, як лис,

Завесніє, але… – колись:

Як відбуде зима своє,

Як струмок ожиє…

 

***

Стоги у горах, як церкви!

В якім труді вродились ви,

В якім труді ростете всі

Аж від землі – до небесі.

Чи ж потече по бороді

Сметана, масло від труда,

Котрий важкий, немов біда?!

Звезуть сіна у оборіг.

Як кинуть в ясла у порі,

То й капне масно на пиріг.

…Чи світ оцей таки здурів,

Так працювати на корів!

– Ти не бурчи, –

– Так жив ваш дід… –

І діда дід

Так жили тут відколи світ

Кричать мені стоги у слід…

Та зрозуміє це лиш Бог,

Як гуцул тягне за сімох,

Щоб рід коров’ячий не здох.

…У цім возвишенім краю

Оці стоги над все люблю.

Оці стоги, немов церкви…