А на зміну осені – знову… літо

А на зміну осені – знову… літо.

Все водночас – просто

 і надто складно.

Увірвався в місто гарячий вітер

І каштани витрусив шоколадні.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

Налетів, згрібаючи листя мертве,

Налетів, зриваючи квіти сонні.

Це було по-третє. 
А по-четверте –

Приміряв білизну з чужих балконів.

 

Я за вітром бігла, тримала змія,

Застрягало сонце в моїм волоссі.

Я забула, як безпорадно ниє

Моє серце на передчасну осінь.

 

А вона чекала отам, за рогом,

На припоні – дощ і північний вітер.

І на цілім світі 
уже – нікого,

Хто би міг до нас її не пустити.

 

                        9.11.09.


***

Сіяно густо.

Сіяно щедро.

Сіяно ніжно.

Сіяно, сіяно…

По долі розвіяно.

Із серця гарячого.

Із розуму зрячого.

На радість, на втіху,

Подалі від лиха.

Щоб сходини – пишними,

Врожай – Усевишньому…

Думки мої, думи –

Під ноги – дороги,

Що руки – то крила,

Що очі – світила.

Хай гріє, хай сходить

До сонця, під води,

Щоб потім – як свято

Усе це збирати!

 

            10.11.09.


***

У листопаді сни завжди глибокі.

Такі ж, як осінь, випита до дна,

Коли м`який і неквапливий спокій

Не потурбує збурена весна.

 

У листопаді сни завжди пророчі,

Тривкі, як повний місяць на воді.

І так незвично: ліс супроти ночі…

Віддав усе, віджив і відгудів…

 

У листопаді – мов відкрите тім`я –

Холодне небо високо бринить,

І, прокидаючись, гадаю: чим я

Тебе сьогодні зможу звеселить,

 

Коли усе – вітрам, дощам, туманам,

Коли слова – і ті такі скупі…

У листопаді сни мої – як рана,

Глибока, і нанесена… собі.

 

                                   29.10.08.

селище Ворзель на
Київщині.