Павло БОНД
«Ярославів Вал» представив роман-антиутопію Анатолія Сахна «Острів Хо. Поріг болю».
Здається, зовсім нещодавно полковник і письменник Анатолій Сахно презентував свій роман «Соло бунтівного полковника», і ось вже український читач має своєрідне «продовження» – книжку під назвою «Острів Хо. Поріг болю».
Цей роман може мати ефект бомби, адже його автор сміливо зриває маски з облич легко впізнаваних сильних світу цього і воднораз втаємничує читача в секрети спецслужб, які сумлінно обслуговують мафіозно-олігархічні клани. Зокрема, в романі фігурують президент Боженко, прем’єр-міністр Ромниченко, фінансові королі Жванідзе, Мартинюк, Четверяков, Червонюк та інші чимось знайомі читачеві персонажі. А протистоїть олігархам і наркобаронам «лицар справедливості» – бунтівний полковник спецслужби Богдан Зорій. Він неодмінно переможе, якщо…
Саме про це «якщо» й говорили на нещодавній презентації роману А.Сахна «Острів Хо. Поріг болю» в Національному музеї літератури. Ведучий дійства Михайло Слабошпицький зазначив, що при аналізі твору завжди є проблема читача: в книжці людина може прочитати тільки те, що вона знає, але водночас автор може підштовхнути до відкриття нових обріїв знання, себто – до розвитку. З метою уникнення домінування читацьких поглядів на твір, модератор запропонував почати з авторського коментування.
Анатолій Сахно (колишній полковник спецслужб) зізнався: «Писати легше, ніж говорити про написане. Мій перший роман не хотіло брати жодне видавництво – і не лише тому, що прізвище було їм невідоме, а й тому, що твір був дражливий і зачіпав владно-олігархічні клани. Так сталося, що роман «Соло бунтівного полковника…» передбачив Революцію гідності і навіть те, що президент ганебно втече з країни, над якою він збиткувався. «Острів Хо…» відтвоює те, що Україна поступово перетворюється на Острів Хо – це, за Коцюбинським, образ страху, острів страху. Ми думали, що ми нація будівників і звитяжців, однак виявилось, що серед нас є й чимало крадіїв, зрадників і малоросів. Мій роман – це рефлексія на те, що відбувається і про те тривожне, що, на жаль, може відбутися в найближчому майбутньому. Це книжка про наше зовсім не райдужне життя, яке головний герой хоче зробити кращим і «всю неправду і облуду в огні оновлення спалить». Працюючи в КДБ, пізніше в СБУ, з огляду на майже цілодобову зайнятість, я, фактично, не мав змоги вести щоденник, попри те, дещо таки вдавалось фіксувати (не певен, чи знала про те внутрішня служба безпеки), ці деталі допомогли мені переконливіше зобразити світ спецслужб у моїх творах».
М. Слабошпицький згадав про важливу тематичну лінію твору: «Сахно застерігає: Україна перетворюється на наркодержаву і говорить про епідемію наркозалежності, проблема, яку не помічають, або дивляться на неї крізь пальці».
Історик Юрій Шаповал спробував вписати А. Сахна у певну стильову нішу: «Це, звісно, не Умберто Еко, не Мілан Кундера, не Жадан і не Андрухович, але, на мою думку, Сахно може конкурувати з Деном Брауном». Пан Юрій зауважив, що йому сподобався сюжет і те, що герої – не ангели, тобто автор навмисне не прикрашає життя, а ще – те, що цей роман коротший за попередній.
Крім того, Ю. Шаповал зазначив: «Автор вірить, що найпатріотичніша служба України – це служба безпеки. Це до певної міри утопія, але вона приємна. Є й заувага: закликаю пана Анатолія до більшої об’єктивності у згадуванні імен з нашої минувшини: ми мали не лише «розстріляне відродження», але й, скажімо, Антонича. А наостанок я хочу побажати, щоб ваші сумні передбачення не здійснилися».
Екс-ректор Академії СБУ Володимир Тимошенко не приховував радості від виходу «Острова Хо…»: «Я був учасником багатьох подій, описаних в романі. Прочитавши «Острів…», я побачив справжнього письменника і майстра стилю, адже не міг відірватися від сюжету. Якщо Анатолій Іванович не заспокоється і напише ще й третю книжку, то матимемо свого Льва Толстого».
М. Слабошпицький згадав історичний випадок, коли Джордж Буш-старший сказав при зустрічі Ю. Андропову на похоронах Черненка: «Правда ж, пане Андропов, ми знаємо з вами більше про цей світ, ніж усі ці люди разом узяті?» І зауважив: «Те саме відчуття в мені з’явилося після прочитання «Острова Хо…».
Сергій Грабар назвав А. Сахна поводирем, який веде своїх позитивних і негативних героїв до мети, яка у кожного своя: «І часто той, хто йде світлим боком шляху, помиляється і опиняється на темному боці зради. Сахно виводить в образі полковника Зорія сильного героя, який здатний пройти свій шлях до кінця, не схибивши».
В презентації також взяли участь письменники Сергій Цушко та Павло Щириця, які висловили свої аналітичні враження і конструктивні побажання автору.
Сам Анатолій Сахно заінтригував присутніх, зізнавшись, що нині працює над третьою книжкою, яка матиме назву «Ліс гетьманський» (ідеться про чернігівський ліс і Антонієві печери, які під землею тягнуться аж до Росії). Актуальність метафори спільної печери між двома державами (чи то пак – потреба виходу з цієї печери азіатщини) викликала зацікавлення поміж присутніх.
«Ліс» вдячних читачів розходився неохоче, адже треба було їхати на острів Хо, який із острова страху ще належить перетворити на острів успіху. Але над цим вже працює Богдан Зорій… чи то пак – Анатолій Сахно.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал