Пісенно – поетичний марафон від Олександра Смика

 

«Все для Бога вчасно» – так назвав свій творчий вечір, приурочений до ювілею, поет, драматург, один із фундаторів української поезії, культуролог, засновник першого в Україні приватного будинку творчості, голова Тернопільської обласної організації Національної Спілки письменників України Олександр Смик. Також це назва нової книги (видавництво «Богдан») з несподіваним підзаголовком: (Вистояне).

Пісенна презентація «вистояних» творів та нової книги відбулася в Тернопільській обласній філармонії. Зійшлося багато друзів, колег, просто знайомих тернополян. Знаючи креативність і нестандартний підхід до всього, за що береться Олександр Смик, ми не здивувалися, що творчий вечір був не схожим на жодний, який бачила ця сцена досі. Вже на початку дійства поет звернувся до присутніх і попросив не виходити на сцену, аби не розгубити дорогоцінний час, відведений для поезії і пісні. Дуже мудре рішення. Адже, зазвичай, як буває на таких заходах: безкінечний потік людей з квітами, і кожний прагне щось сказати. Отже, всі мали чудову нагоду отримати естетичну насолоду від звучання поетичного слова та пісні в авторському виконанні. Допомагали творити пісенно-поетичне «полотно» друзі поета-пісняра: заслужена артистка України Ірина Шинкарук, співачка Зоряна Вовк, заслужені артисти України Володимир Вермінський та Василь Хлистун. Справжнім відкриттям були Юрій Поліщук (гурт «Чорні черешні») та Віктор Майструк із Вишнівець (виконавець першої в Україні рок-симфонії). Тернопільський муніципальний духовий колектив «Оркестра Волі» став своєрідною окрасою творчого вечора. Артисти виконували пісні на слова і музику ювіляра. А їх, виявляється, написалось вже чимало: 30 дисків. «Не згледівся, –  зізнається Олександр Смик, – як уже шістдесят. «Для Бога все вчасно» – відтепер для мене істина. І не важливо, яких подій стосується Його вчасність. Лишається до останку пронести свій хрест. Колись я обрав його сам. Не жалію ні за чим. Всі миті однаково прекрасні. І це неповторна мозаїка мого життя. Стояв і стою на двох твердинях: Любові і Нездоланності Духу. Вдячний усім, хто в найскрутніші хвилини й у найщасливіші миті був поруч. А тим, хто залишився і досі, то поготів».

 

Валентина Семеняк,

прес-секретар Тернопільської обласної

організації НСПУ