За ініціативи Національної спілки письменників України разом з Інститутом літератури ім. Т. Шевченка НАН України 1 лютого 2018 року в приміщенні Інституту літератури відбулося засідання круглого столу на тему: «Підсумки літературного сезону 2017 року». Відкрив цей захід директор Інституту літератури, академік НАН України Микола Жулинський.
Вів засідання голова НСПУ Михайло Сидоржевський.
Зі вступною доповіддю «Український літературний ландшафт: співжиття дерев і кущів» виступив М. Жулинський. У ній Микола Григорович наголосив: «Сучасний літературний процес настільки розмаїтий і подрібнений, книжки видаються в такому локальному просторі і такими невеликими накладами, що не стають фактами суспільного розголосу. Книжки стають фантомами, які розчиняються на безмежних просторах нашої держави. Літературний процес – це ліс. Там є високі дерева, найкращі зразки, а є дуже велика кількість кущів, низькопробної популярної літератури, за якою не бачимо самого літературного процесу. То хто ж здійснюватиме селекцію?». Він також наголосив на великому значенні сучасної історичної прози, виокремивши книги Петра Кралюка, Ольги Гнатюк, Йосипа Струцюка, Василя Шкляра, Надії Гуменюк, Андрія Криштальського, Миколи Панасюка та ін.
У своєму виступі Михайло Сидоржевський ширше зупинився на головних тенденціях року. Зокрема, він зазначив, що все відчутнішою стає присутність електронної книги в сучасному літературному процесі; щодалі більше автори приділяють уваги темі війни; все більше важить питання промоції, розкрученості, піару, увага не лише літературних видань, а й жовтої преси. На думку промовця, сильні, фахові критики в нас є, однак літературної критики як такої практично нема. Переважає компліментарна критика – у друкованих ЗМІ, а в соцмережах – «критика» на приниження, на знищення. Культура критики відсутня. Практично повністю відсутні літературні дискусії на сторінках друкованих ЗМІ. Як виняток – довкололітературні сварки і скандали. Дискусії перемістилися в соціальні мережі, але їхній рівень часто «зашкалює». Хоча поступово набирає обрисів т.зв. «книжкове блогерство». Разом з тим, фіксується зростання кількості різноманітних книжкових виставок, літературно-мистецьких фестивалів, чи не вперше чути схвальні відгуки про українську присутність, український стенд на Франкфуртському книжковому ярмарку.
Після того до виступів були запрошені працівники Інституту літератури: Леся Демська-Будзуляк з аналітичною доповіддю «Тенденції та симптоми сучасної української літератури», Костянтин Родик з дослідженням «Прогноз книжкової погоди», Дмитро Дроздовський з есе «Перекладні видання як чинник літературного процесу: тенденції та виклики 2017 року» та Ніна Герасименко з доповіддю «Література АТО: теми, проблеми жанру».
Леся Демська-Будзуляк зробила декілька важливих висновків: «В Україні сьогодні перекладна література домінує над українською, читач здебільшого не довіряє книгам українських авторів і охочіше купує книги іншомовних авторів, відбувається експансія міста в українську літературу, взагалі, відчувається відсутність діалогу української книжки і українського читача (ми живемо у двох країнах з двома культурами)».
Костянтин Родик наголосив: «Українська література позбулася жанрової анемії і розвивається нині в усіх без винятку масових сегментах, видання поезії чимдалі все більше перетворюється на арт-подію. Біографічний жанр повертає собі надпопулярний статус. Видання класиків переорієнтовується з невибагливої учнівської аудиторії на смаки дорослого читача. Єдине, що не справдилося: досі немає резонансних політичних мемуарів. Це означає, що нові українські часи ще не повні».
Дмитро Дроздовський зауважив: «Демократія – це не результат, а сам процес… Змінилася культура сприйняття… У творах повинна бути присутня якась «картинка», «візуалізація» у полегшеній формі». Він відзначив багато книг європейських письменників, у тому числі в перекладах Сергія Борщевського, Всеволода Ткаченка, Дмитра Чистяка, говорив про зміну поколінь, тенденції та виклики у світовій літературі.
Богдан Пастух (Львів) у своєму виступі підкреслив: «Цього року насправді прориву нема. Я в якійсь мірі згоден з «ЛітАкцентом». Як на мене, жоден із авторів, який заявив там свою збірку, не показав нове естетичне рішення. Вони йшли по наміченому коридору, по певній лижні, яку пропонували вже перед тим».
Пізніше виступили Тарас Головань, Павло Михед, Всеволод Ткаченко, Катерина Девдера, Віктор Мельник, Надія Гаврилюк, Михайло Наєнко, Олександр Гордон, Лукаш Скупейко та ін.
Микола Жулинський і Михайло Сидоржевський підвели підсумки і запропонували провести наступний круглий стіл в середині червня, присвятивши його виключно жанру «поезія». Микола Жулинський також подав пропозицію регулярно проводити такі зустрічі в Музеї літератури, запрошуючи кожного разу для звіту письменників з інших областей України.
За останні, принаймні, сім років такий круглий стіл за співпраці НСПУ та Інституту літератури відбувся вперше, і навіть сам факт такої співпраці важко переоцінити. Особливо треба наголосити на тому, що за цим круглим столом разом дискутували не просто поети, прозаїки, критики і літературознавці, а передовсім письменники різних поколінь. Можливо, це був перший такий круглий стіл в незалежній Україні, де аналіз та прогноз розвитку української літератури робився без галасу і скандалу, без жодних звинувачень, а професійно, демократично і виважено, з темпераментом дослідників-першовідкривачів та обсерваторів водночас.
Олекса ГОРДІЄНКО
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал