Андрій Cодомора в розмислах Богдана Дячишина

 

Григорій ЧОПИК,

вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, член НСПУ

 

На початку 2017 року у столичному видавництві «Ярославів Вал» побачила світ книжка львів’янина Богдана Дячишина  «Крихти живого часу Андрія Содомори» : есеї.

Автор цієї книжки, вплітаючи у свій текст сентенції, насамперед із творів Андрія Содомори, запрошує читача у своєрідну мандрівку духовним простором; у центрі уваги тут – думка людини, усвідомлення свого «Я»– частини великого Цілого.

Щойно (в кінці жовтня) у львівському видавництві ЗУКЦ вийшла друга книжка Богдана Дячишина «Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу»: есеї, рецензії.

Автор книжки запрошує нас до роздумливого читання й перечитування багатющого книжкового доробку знаного прозаїка, поета й перекладача Андрія Содомори, зокрема тих його творів, які прийшли до читача упродовж 2016–2017 рр.

Тут також зібрані рецензії відомих літературних аналітиків на книжку автора «Крихти живого часу Андрія Содомори», опубліковані у ЗМІ.

Богдан Дячишин у своїй книжках привертає увагу читачів до подвижницької праці професора Андрія Содомори. Добре розуміючи, як много важить Слово, автор високо оцінює його громадянську позицію й письменницький чин: «Митець слова усвідомлює час, в якому живе, і свій талант від Бога мусить устократ віддати народу, бо розум має ціну лише тоді, коли служить громаді, любові, духовному збагаченню людини. Таким є Андрій Содомора…» («Крихти живого часу Андрія Содомори»), бо «Сенс буття людини – плекання свого інтелекту, духовності у процесі осягнення форми (лат. – краси) життя з Богом. А єдність народу набувається у прагненні до свободи, людяності, в русі, який має форму пошанування слова, до перемоги над чужими стереотипами. Натомість нехтування гуманітарним підходом у науці, виховання народу без належного пошанування рідної мови (до-мови-тися), без усвідомлення того, що тільки мова (а не язик!) є основою його єдності, зневаження ваги слова в суспільстві стало причиною світової гуманітарної катастрофи і нашої української біди.

Людина цілісна тоді, коли «Не слово при людині, щоби бути словом, а людина при слові, щоби бути людиною» (Андрій Содомора)!» («Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу», 4-а сторінка обкладинки).