У письменників – свій театр

У День пам’яті Небесної Сотні в Будинку письменників України відбулася доброчинна вистава-реквієм, яка стала презентацією нового театру синтезу літератури і мистецтв „Театр з автографом”. Про організаційну структуру, творчі задуми та добір акторів зголосилася розповісти ініціатор його відкриття та керівник, відома українська поетеса Антонія Цвід.
Пані Антоніє, даруйте, але спершу дещо провокативне запитання: Ви талановита й відома письменниця, чи не доцільніше було б десь у затишному кабінеті і далі творити свої поетичні шедеври, есеї чи п’єси, а не повертатися в цей суєтний світ?
Ні, скоріше навпаки… Я не можу бути байдужою, коли бачу, що можна щось змінити в цьому житті на краще, комусь допомогти, когось втішити. Як на мене, безвихідних становищ не буває, завжди знайдуться і добрі люди, і потрібні засоби. Варто лише шукати вихід, а хто дбає – тому й Бог помагає…. Ось, саме у День пам’яті Небесної Сотні, ми, письменники, відкрили щось нове і тепер маємо свій унікальний театр. Це театр новітнього жанру, на що вказує сама його повна назва: „Театр синтезу літератури і мистецтв з автографом”.
А що саме сподвигло Вас на відкриття „Театру з автографом”? Справа, щиро кажучи, не з легких – особливо для такої тендітної жінки. Погодьтеся, робота з творчими людьми – не мед, кожен з них – особистість, принаймні так думає про себе. Як поєднати стільки зірок на одному небі, не „обламавшись”?
Для цього потрібно думати, а ще більше діяти. Як на мене, то секрет успіху в постійному пошуку. Саме це і сподвигло мене на відкриття такого собі незвичного на перший погляд письменницького театру. Задум його появи виник у мене ще тоді, коли я організовувала в Спілці відомі гостини „Цвіт нації – у Антонії Цвід”. Тоді, спілкуючись з живими класиками нашої літератури і мистецтва, я зрозуміла, який величезний материк української культури може спіткати доля легендарної Атлантиди.
Свою ідею особливого театру, який би в своїй творчості синтезував підходи як художньої літератури, так і різних видів мистецтв, я виношувала кілька років, аж поки мене не почуло нове керівництво Спілки. Передовсім я вдячна нинішньому голові НСПУ Михалові Сидоржевському, який на стадії становлення театру надає йому всебічну підтримку. Власне, ідею театру палко підтримав і голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко. Ми зробили спробу перетворити розкішну залу в центрі столиці на літературно-мистецький театр, де може мати місце і „Театр одного поета”, і „Діалог поета й артиста”, звучати класична та бардівська пісня… Загалом, будь-які пропозиції письменників і акторів не залишаться без уваги. Скажімо, ми задумали цікаву композицію на тему „Конотопська відь­ма”. Так сталося, що в Києві нині творять багато поетес з мого рідного Конотопа: Марія Башкирова, Анна Малігон, Алла Миколаєнко, Ганна Лук’яненко. Колись я була єдиною, а тепер у Спілці – ціле поетичне земляцтво!
Хто, на Вашу думку, може бути актором чи просто брати безпосередню участь в діяльності Театру з автографом?
Як не дивно – всі бажаючі! Це можуть бути і письменники, і діячі мистецтв – співаки, читці, музиканти, художники, музейні та бібліотечні працівники. Театр носить презентаційний характер, позаяк його діячі постійно змінюються. Він являє собою своєрідну перманентно-змінну змішану „трупу”, що складається з визнаних і молодих акторів, співаків, майстрів балету та хореографії, а також письменників, які б могли подати свій твір в музичному, пісенному чи хореографічному супроводі. Театр презентуватиме насамперед своєрідний діалог щораз нового письменника і актора. Тут можуть бути і патріотичне слово, і лірика, і, звичайно ж, іскрометний гумор.
А вимога до всіх лише одна – в залі не повинно бути нудно, а цікаво, як сьогодні кажуть, креативно. До слова, в театрі заплановані зустрічі з багатьма відомими діячами культури і мистецтв, які були присутні на прем’єрній виставі нашого театру і власне створили його ядро, стали практично його співзасновниками. Сподіваюся, що багато з наших талановитих письменників долучаться до нашого гурту.
До речі, а як відбувалася презентація театру? Поділіться, будь ласка, своїми ще свіжими враженнями?
Правду кажучи, не так легко далося це театральне дійство. Адже всі шляхи і навіть метро в центрі міста того вечора, 20 лютого, були перекриті, Майдан і прилеглі вулиці були заповнені людьми. І все ж презентація вдалася, як кажуть, на славу. В залі панувала настільки намагнічена атмосфера, що протягом трьох годин ніхто не пішов з вистави. Театральне дійство розпочалося з поминального реквієму героям Небесної Сотні – звучали щемливі акорди відомої нині в усьому світі пісні „Плине кача по Тисині”, а відтак присутні вшанували полеглих борців за волю України хвилиною мовчання…
Про подвиг героїв Майдану та наші складні реалії говорили: лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Дмитро Павличко, легендарний борець за волю України Левко Лук’яненко, голова НСПУ Михайло Сидоржевський, заступники голови Спілки Володимир Шовкошитний та Володимир Даниленко. А банкір і активний учасник Революції Гідності Станіслав Аржевітін ознайомив глядачів з артефактами Майдану, створивши просто на сцені унікальну композицію з приватної колекції. До речі, він, як співорганізатор і спонсор нашого літературно-мистецького дійства, разом зі своїми хлопцями прямо під вікнами Будинку письменників у велетенському майданівському казані на тринозі варив закарпатський чай і частував ним усіх бажаючих.
А хто ще з відомих митців в Україні взяв участь у виставі-реквіємі?
Поетичним словом вселяли віру в неминучу нашу перемогу над ворогом народні артисти України Анатолій Паламаренко, Анатолій Демчук та Анатолій Матвійчук. На вечорі також звучали неповторні голоси заслуженої артистки України Світлани Мирводи і лауреатки міжнародних премій Ірини Персанової, якій акомпанував на фортепіано відомий композитор, засновник ансамблю „Кобза” Сергій Новохацький.
Зі своїми творами про епохальні події на Майдані присутніх у театральній залі також ознайомили поети Петро Засенко, Ніна Шаварська та Станіслав Бондаренко, який прочитав уривки зі своєї широко відомої поеми „Майдани і магнати”, а я презентувала літературно-мистецький альбом „Обличчя Майдану. Клич Майдану”, виданий у співавторстві з художницею Мариною Соченко та диск „Клич Майдану. Кривава рута”, прочитавши уривок своєї поеми „Клич майдану”.
Як, на вашу думку, можна оцінити творчий дебют Театру з автографом?
Презентаційний дебют „Театру з автографом”, як на мене, увінчався успіхом. Нас почули, прийшли і підтримали. Хоч і це ще не все. Головна фішка нашого театру – це автограф. Під час заходу можна було не лише поспілкуватися з улюбленим письменником чи актором, а й придбати книжку або диск з їхнім автографом. У приміщенні Спілки відкрився книжковий магазин видавництва «Український пріоритет». Учасники вечора жертвували кошти на підтримку видання антології творів, присвячених пам’яті полеглих героїв Майдану.
У подальшому передбачаються гастролі Театру в різні куточки країни, а також за її межі. З цією метою в рамках проекту діятиме своєрідний театр в театрі – «Театр на колесах». Я вже зараз, користуючись нагодою, запрошую колег пропонувати свої прозові чи драматичні твори для антології, яку, сподіваюся, нам таки вдасться видати. У театральній залі панувала атмосфера довіри, і це нас надихає на нові творчі успіхи.
Кого б ви хотіли бачити в новоствореному театрі Спілки письменників?
У «Театрі з автографом» зокрема передбачаються зустрічі, концерти, презентації та виставки за участі таких відомих майстрів мистецтв, як Анатолій Мокренко, Ада Роговцева, Ніна Матвієнко, Олександр Василенко, Олександр Биструшкін, Олексій Богданович, Олег Марценківський, а також гуртів – „Козацькі забави”, „Гетьман” та „Явір”.
Шанувальники театру сподіваються і на зустрічі з такими письменниками, як Борис Олійник, Іван Драч, Павло Мовчан, Любов Голота, Василь Герасим’юк, Михайло Шевченко, Павло Вольвач, Микола Луків, Ніна Гнатюк, Віктор Женченко, Михайло Слабошпицький, Юрій Буряк, Леся Мудрак та з багатьма іншими. З нетерпінням чекаємо на їхні пропозиції щодо участі в наших театральних виставах. Двері Будинку письменників, як кажуть, широко відчинені для вас, дорогі шанувальники слова і пісні, пензля і хореографії. Приєднуйтеся!
Розмову вів Анатолій Дашко