Плідний творчий рік Ярослава Ткачівського

У творчому доробку члена національних спілок письменників і журналістів, заслуженого працівника культури України Ярослава Ткачівського на сьогодні вже понад 50 поетичних і прозових книжок, нотних видань, у т. ч. двотомник творів «Ренети з маминого саду: Поезія» та «Дикий голуб: Проза» (2012 р.), романи «Жертовний вогонь», «Навія» і «Монахиня» (2017 р., торік усі три перевидано), відзначені престижними літературними нагородами. Він також автор більше півтори сотні пісень, 10 тематичних збірників пісень та романсів на власні поезії, співавтор багатьох колективних пісенників та інших видань. Фініш 2018-го був вельми врожайним для нього. Українського поета, пісняра, прозаїка, головного редактора всеукраїнського літературно-художнього та громадсько-політичного журналу «Перевал» Ярослава Ткачівського на Х з’їзді письменників України обрали заступником голови Національної спілки письменників України, членом її Секретаріату і Правління. А в останні дні минулого року, як уже повідомляла «Галичина», Ярославові Ткачівському вручено обласну премію ім. патріарха Володимира Романюка та митрополита Андрея Шептицького в номінації «Духовне друковане слово».

Пане Ярославе, розкажіть, будь ласка, читачам газети трохи більше про цю відносно нову премію і за які твори вас нагородили.

Не сприйміть мою відповідь на ваше запитання за якусь нескромність, але то власне я у 2015 році, коли був депутатом Івано-Франківської обласної ради, виступив з ініціативою заснувати творчу відзнаку імені митрополита Андрея Шептицького в галузі духовної літератури, а світлої пам’яті письменник, Шевченківський лауреат Степан Пушик запропонував, щоб то водночас була премія імені і патріарха Володимира Романюка. Тодішній голова обласної ради Василь Скрипничук запитав мене як автора ідеї, чи не заперечую проти такої пропозиції. Зрозуміло, що задля бодай символічного поєднання двох конфесій я погодився. На сесії облради депутати одноголосно підтримали проект рішення щодо заснування нової відзнаки. Так у році, коли відзначали 150-літній ювілей від дня народження митрополита Андрея Шептицького та 90-річчя від дня народження патріарха Володимира Романюка, було започатковано щорічну обласну премію в галузі духовної літератури, мистецтва та архітектури. Мені ж тепер авторитетне журі присудило її за дилогію «Жертовний вогонь», романи «Навія», «Монахиня», збірники пісень і романсів «Предвічна суть», «Живімо для добра» та компакт-диск «Пригадай собі волошки: пісні та романси на вірші Ярослава Ткачівського».

Таким чином, ви лауреат уже декількох обласних та всеукраїнської літературних премій, а на початку минулого року отримали і Міжнародну літературну премію ім. Уласа Самчука за вагомий внесок у розвиток української літератури та роман «Навія». Знаю, що за творчі здобутки і громадську активність ви, пане Ярославе, удостоєні також медалей «Почесна відзнака НСПУ», «За заслуги перед Прикарпаттям», «Міць і гордість м. Івано-Франківська», «Будівничий України» – найвищої нагороди ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Почесної грамоти цього товариства та багатьох інших відзнак. У низці останніх ваших творчих років, напевно ж, вважаєте 2018-й особливо вдалим для себе? Він, як і попередні роки, минув для мене у творчому неспокої, у, без перебільшення, каторжній праці безсонними ночами над здійсненням амбітних літературних задумів, у безкінечній участі в письменницьких заходах. Адже я і до цього був одним із чільників НСПУ – її секретарем. Загалом 2018-й став вельми плідним і успішним для мене. Тож я щиро дякую Господові за подаровану мені іскру Божу, делегатам Х з’їзду письменників України за обрання мене заступником голови Національної спілки письменників України, дирекції видавництва «Український письменник» за вихід у світ мого роману «Навія» та висунення його на здобуття Міжнародної літературної премії ім. Уласа Самчука, членам журі за присвоєння звання лауреата, керівництву ІФОО НСПУ – за те, що висунуло мене на здобуття згаданої обласної премії ім. патріарха Володимира Романюка та митрополита Андрея Шептицького, співголовам і членам конкурсної комісії за одностайне голосування, рідним і близьким – за моральну підтримку. Вдячний, звісно, і редакції «Української літературної газети» за популяризацію моєї творчості.