Літературні пародії

МЛИВО

В жаданні пестощів моїх…

Лежиш в обіймах моїх ніг…

О, тіло спрагле від охоти…

І млин гуде, й мука буде

Обоє змелені з тобою

Впаду в долину між грудей

Як воїн ситий мливом бою

А ти насичена на мить

Жадаєш ще і ще помолу…

Іван Драч

 

Лежу захеканий між ніг

Шепчу собі: «Не здамсь без бою».

Лиш доторкнусь грудей твоїх

Впадаю в мливо з головою.

Не той вже млин, не та мука…

Хоча би дерті намолоти…

А думка клята допіка…

Й так – від суботи до суботи.

Тут не до пестощів, повір,

І не до ситості, тим більше,

Охоту маю до сих пір

З можливостями щораз гірше.

 

СУСІДИ

Бо писати по обіді

зовсім не обов’язково,

але я драч і овідій

вперто віримо у слово

Павло Щириця

 

Так ведеться що сусідів

Ми не вибираєм

Поруч драч за ним овідій

Маємо що маєм.

Ми до полудня запоєм

Віршики складаєм

По обіді усі троє

Козла забиваєм

В підкидного теж зазвичай

Дружня атмосфера

Ми тоді четвертим кличем

Данте чи Гомера.

 

НЕОБАЧНИЙ ВІРШ

Підстаркуватий вірш

        зустрів самотню риму…

І риму, мов рабу,

        весь час тримає вдома,

Нікуди не пуска

         від віника й борщів

Сергій Цушко

 

Якось підстаркуватий Вірш,

Із амбіційності скоріш,

(Оскільки в НСПУ нема «Енея»)

Покликав в гості Ямба і Хорея.

Вони хоч теж в літах, та ще при силі…

У Рими оцінили риси милі.

Після борщу під вигуки «Окей!»

На компліменти потягло гостей.

Найголовніше сталося пізніш.

Всі компліментики були того калібру,

Що після них підстаркуватий Вірш

Залишився із Віником й Верлібром.