ЗАПОВІТИ МАЙСТРА: «Усі наші листи зберігай!»

 

Мирослав ЛАЗАРУК

Нинішній рік багатий на визначні дати в житті глибокошанованих діячів слова, культури, духовності. 100-річчя від дня народження видатного письменника, науковця, фольклориста, громадського діяча Михайла Івасюка разом з Буковиною, де народився, жив і творив батько геніального композитора, Героя України Володимира Івасюка, відзначає вся  культурна громада нашої держави. Після смерті мистця (1995 рік) побачило світ чимало його видань. Це й біографічна повість «Монолог перед обличчям сина»,  історична трилогія «Балада про вершника на білому коні», «Лицарі великої любові», «Турнір королівських блазнів», «У царстві вертухаїв», мала проза «Нитка Аріадни», казки «Золота карета»,  «Вибрані поезії»… Ось далеко не все з написаного літератором, виданим родиною Івасюків спільно з Чернівецьким меморіальним музеєм В. Івасюка та різними буковинськими видавництвами.

До столітнього ювілею  меморіальний музей разом із донькою Михайла Григоровича – кандидатом філологічних наук Оксаною Івасюк підготували книжку спогадів про визначного майстра слова. На часі – повне зібрання творів видатного письменника, людини високоінтелігентної, котра не цуралася ніякої селянської праці, чим і викликала в багатьох великі та глибокі симпатії, адже  ще при житті його називали «інтелігентом з мужичими руками», що ставить його в один ряд з найвидатнішими діячами Юрієм Федьковичем, Сидором Воробкевичем, Ольгою Кобилянською, Осипом Маковеєм, Дмитром Загулом, Іриною Вільде, Володимиром Бабляком, тими, котрі становлять фундамент нашої духовності на Буковині та й в Україні

Далеко не останню сторінку в творчості мистця становить його листування з родиною, друзями, колегами, просто знайомими. Готувати приватне листування почали ще раніше, спершу опублікувавши на сторінках «Буковинського журналу» листування сина Михайла Григоровича, геніального композитора, Героя України Володимира Івасюка з нагоди його 60-річчя. Листування було опубліковане в кількох числах часопису й користувалося неабиякою популярністю. З нагоди 100-річчя батька видання знову пропонує листування Михайла Григоровича з дітьми, дружиною, рідними. Це далеко не все з епістолярної спадщини письменника і науковця, фольклориста, людини активної життєвої позиції. Сподіваємося, цей розділ буде гідно представлений у повному зібранні творів Михайла Івасюка. Усе те, що зберігається в архівах меморіального музею, дбайливо підготовлене працівниками, привнесе у цю справу живий струмінь спілкування між близькими людьми.

У кожному з листів батька, особливо до сина Володимира, дочок Галини й  Оксани, дружини Софії, брата Дмитра струменить велика ніжність і повага до рідних і близьких. Переконуєшся, так міг любити і поважати тільки Михайло Івасюк, людина з великим серцем, щирою душею. Він постійно вимагав від рідних писати якомога детальніше, вникаючи у подробиці, не пропускаючи нічого, навіть другорядного. Його цікавило все: що їдять діти й родина, чи забезпечені фінансово, як відпочивають. Перед читачем відкривається неповторна панорами тогочасного життя, всіх обставин, далеко не найкращих. Не потрібно забувати, що сам письменник був змушений відсидіти кілька років у совєцькому «Печорлазі», переживши всі жахіття сталінських таборів і дивом вирвавшись на волю, знайшовши у собі силу і мужність вступити на навчання до Чернівецького університету, звідки був відрахований при румунах, не маючи змоги оплатити за навчання. Цей трагічний шматок життя прекрасно описаний прозаїком у творі «У царстві вертухаїв», виданому музеєм уже після смерті письменника.

Досі перехоплює подих від думки про те, що ця людина не просто не зламалася у комуністичних застінках, а зберегла людяність, гуманізм, уміння прищеплювати любов до рідного своїм дітям. Це – справжня народна педагогіка. А ще він зумів виховати в синові й доньках  відданість власному покликанню, зокрема й медицині, завдяки якій йому самому вдалося вижити в пекельних умовах тоталітарного ладу. Діти не просто здобули освіту, але й досягли найвищого – високої шани й визнання в народу. Володимир – геніальний композитор, автор найзнаменитішої пісні «Червона рута», котра нині вже стала ліричним гімном України, низки прекрасних інструментальних творів, Галина – визначний медик, Лікар з великої букви, Оксана – знаний в державі філолог, активний громадський діяч і видавець унікальних раритетних книжок.

Великий інтерес становлять і спогади Михайла Івасюка про таких визначних діячів нашого часу, як Володимир Сосюра, з яким зустрічався в Ірпені в будинку творчості, читав його роман «Третя рота», з іншими мистцями, котрі залишили глибокий слід в нашій історії. Мовиться в спогадах і про Дмитра Гнатюка,  Ростислава Братуня,  Романа Іваничука, Олеся Гончара, 100-літній ювілей якого ми також відзначаємо цьогоріч, та про багатьох інших, з життям яких доля Михайла Григоровича дуже часто перехрещувалася.

У нинішні часи люди вже, на жаль, здебільшого спілкуються інакше, втративши потяг до епістолярію.  На зміну душевному листуванню прийшла електроніка зі своїми есемесками, іншими атрибутами  «мертвого спілкування». І хоча, може, для когось  заклик: – усі листи зберігай! звучить вельми  абстрактно, проте він  вселяє віру, що все те, що залишили нам попередники, буде збережене для майбутніх поколінь. І не тільки для опублікування у  «вибраних творах», а для того, аби повсякчас оберігати мудрість і глибину думки, які панують в епістолярній творчості, те, що завше складатиме наші найвищі цінності, повагу і непідробну любов.

 

Листи Михайла Івасюка читайте в ч. 1 УЛГ за 2018 р.